У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Кліменко М.Р.,
суддів
Коротких О.А. і Нікітіна Ю.I.,
за участю прокурора захисника
Саленка I.В. ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та
його захисників ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3 на вирок Кіровського
районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2005 року та
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2006
року.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
- за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24.05.2004 року близько 18
год. 45хв., перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_1", що знаходився за
адресою: АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_4.
вимагає повернення боргу у ОСОБА_5, способом, що має характер
особливого мучення, протягом години з метою залякування вимагав у
ОСОБА_4 відмовитись від боргу, не звертатися до правоохоронних
органів та наніс йому не менше 40 ударів руками по голові та тілу,
спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент
заподіяння, які потягли втрату життєво важливого органу -
селезінки.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21
грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 стверджує, що його дії за ч.2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано неправильно, оскільки він побив
ОСОБА_4 не з метою залякування, а з мотивів особистої неприязні,
викликаної поведінкою потерпілого, окрім того, тяжкі тілесні
ушкодження потерпілому не були спричинені способом, що має
характер особливого мучення. Посилається на те, що потерпілий
ОСОБА_4. і свідок ОСОБА_5 його обмовили. Доводить, що його дії
необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
призначити більш м'яке покарання з урахуванням усіх пом'якшуючих
обставин;
- захисник ОСОБА_2посилається на те, що апеляційним судом
Дніпропетровської області справа була розглянута формально та не
було встановлено спрямованості умислу засудженого, що потягло
неправильну кваліфікацію дій останнього за ч.2 ст.121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та призначення надмірно суворого покарання. Просить
ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.12.2006
року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд;
- захисник ОСОБА_3 доводить, що справу щодо ОСОБА_1 в
апеляційній інстанції розглянуто формально, ухвала апеляційного
суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 року не відповідає
вимогам ст.377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
та просить зазначену ухвалу
скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
адвоката ОСОБА_3 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора
Саленка I.В., який просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без
зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги
підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному
спричиненні ОСОБА_4. тяжких тілесних ушкоджень, що потягли втрату
життєво важливого органу, способом, що мав характер особливого
мучення, з метою залякування потерпілого, відповідає фактичним
обставинам справи, підтверджений дослідженими в судовому засіданні
і наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є
обгрунтованим.
Посилання засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 у
касаційних скаргах на те, що ОСОБА_4. спричинено тяжкі тілесні
ушкодження з мотивів особистої неприязні, а потерпілий ОСОБА_4. і
свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві обмовили ОСОБА_1 при
викладенні обставин нанесення тілесних ушкоджень, спростовані
дослідженими судом доказами, в тому числі послідовними показаннями
потерпілого ОСОБА_4, показаннями свідків, даними протоколів
відтворення обстановки та обставин події, висновками
судово-медичних експертиз.
Твердження щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1
засуджений та його захисники висловлювали в суді першої і
апеляційної інстанцій, які їх перевірили та обгрунтовано визнали
такими, що не відповідають дослідженим по справі доказам.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки суди
належним чином мотивували. З їх висновками погоджується і колегія
суддів. У касаційних скаргах не наведено інших доводів і доказів,
які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій
за обговорюваними питаннями.
З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про
вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, і підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч.1
ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
немає.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.
Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні у
зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості
злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості.
Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом не в повній мірі
було ураховано те, що ОСОБА_1 працював приватним підприємцем,
позитивно характеризувався як за місцем проживання, так і за
місцем роботи (а.с.66-67), раніше не судимий (а.с. 58, 60), на
обліку в нарколога та психіатра не перебував (а.с.63, 64) та
пом'якшуючу його покарання обставину - добровільне часткове
відшкодування завданої потерпілому шкоди (а.с.68, 169).
Також судом не було ураховано як пом'якшуючі покарання
обставини те, що ОСОБА_1, будучи єдиною дитиною в сім'ї, утримував
батьків похилого віку (а.с.55-57), в судовому засіданні попросив
вибачення у потерпілого, який не наполягав на суворій мірі
покарання (а.с.174 зворот, 175 зворот).
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, органами досудового
слідства і судом встановлено не було.
Зазначені вище обставини відповідно до вимог ст.ст. 66, 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є пом'якшуючими покарання і давали суду
підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі
за розміром нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на вищевикладене, судові рішення щодо ОСОБА_1
підлягають зміні в частині призначеного йому покарання.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним уточнити ухвалу
апеляційного суду від 21 грудня 2006 року, в якій допущено описку
в даті вироку, постановленого щодо ОСОБА_1, зокрема, зазначено про
перевірку апеляційним судом вироку Кіровського районного суду м.
Дніпропетровська від 22 червня 2006 року, а не від 22 червня 2005
року.
Підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1
з направленням справи на новий апеляційний розгляд, як про це
просять у касаційних скаргах захисники ОСОБА_2і ОСОБА_3, по справі
не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22
червня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
від 21 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити призначене йому покарання за
ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 4 років позбавлення волі, а
також виправити описку, допущену в ухвалі апеляційного суду, і
вважати, що перевіреним в апеляційному порядку був вирок
Кіровського районного суду м.Дніпропетровська щодо ОСОБА_1 від 22
червня 2005 року, а не від 22 червня 2006 року.
судді:
Коротких О.А. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.I.