У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого - судді
     Синявського О.Г.,
     суддів
     Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.I.,
     за участю прокурора
     Вергізової Л.А.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1  на
вирок Богунського районного суду м. Житомира від  26  грудня  2006
року.
 
     Зазначеним вироком засуджено
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
 
     раніше  судимого  24.11.2000  року  ч.3  ст.140  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі,
 
     - за ч.  2  ст.  185  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три  роки
позбавлення волі,
 
     - за ч. 2 ст. 186  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  п'ять  років
позбавлення волі,
 
     - за ч.1 ст.  187  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  чотири  роки
позбавлення волі.
 
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів  шляхом   часткового   складання   призначених   покарань
визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6
років.
 
     ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23.12.2004  року  близько  22
год.  30хв.  біля  АДРЕСА_1  напав  на  ОСОБА_2  та,  застосовуючи
насильство,  небезпечне  для  життя   та   здоров'я   потерпілого,
заволодів його майном на суму 250 грн.
 
     02.03.2005 року близько 2 год. біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1,
будучи в стані алкогольного сп'яніння,  за  попередньою  змовою  з
невстановленою особою на ім'я ОСОБА_3, застосувавши насильство, що
не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_4,  шляхом  нанесення
йому ударів рукою в голову та  ногами  в  різні  частини  тіла  та
спричинивши легкі тілесні ушкодження  без  короткочасного  розладу
здоров'я, відкрито повторно заволодів майном потерпілого  на  суму
704 грн.
 
     14.04.2005 року близько 2 год. 30 хв. ОСОБА_1, будучи в стані
алкогольного  сп'яніння  та  знаходячись  в  кафе  "Шаміра",   яке
розташоване в м.Житомирі по вул. Щорса, 38, таємно повторно викрав
майно ОСОБА_5 на суму 903 грн.
 
     У апеляційному порядку вирок не переглядався.
 
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1,  оскаржуючи  фактичні
обставини справи, доводить незаконність засудження за ч.1  ст.187,
ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  Стверджує,  що  на
досудовому слідстві до нього застосовувались заходи  фізичного  та
психічного  впливу,  внаслідок  чого  він  обмовив  себе,  а   суд
розглянув справу необ'єктивно, неповно, з порушенням його права на
захист  та  на  фіксацію  судового  процесу  технічними  засобами.
Просить вирок щодо нього скасувати, а справу  направити  на  новий
судовий розгляд.
 
     Заслухавши  доповідача,   прокурора,   який   просив   скаргу
засудженого  задовольнити  частково,  вирок  скасувати,  а  справу
направити на новий судовий розгляд, перевіривши  матеріали  справи
та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
 
     За змістом касаційної скарги,  засуджений  ОСОБА_1,  оскаржує
фактичні обставини справи, які були предметом оцінки  суду  першої
інстанції, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         у касаційному порядку не підлягають.
 
     Разом з тим, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки
постановлений       з       істотним       порушенням        вимог
кримінально-процесуального законодавства.
 
     Так,   на   досудовому   слідстві    ОСОБА_1належним    чином
роз'яснювались його права, в тому числі право  мати  захисника  та
право на ознайомлення з матеріалами справи в  порядку  ст.218  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        . Відповідно до  розписок,  наявних  у  справі,
ОСОБА_1 на досудовому слідстві від  захисника  відмовився  і  свої
права захищав самостійно, а також не скористався своїм  правом  на
ознайомлення з  матеріалами  справи  після  закінчення  досудового
слідства.
 
     Проте, під час судового розгляду справи ОСОБА_1,  перебуваючи
під  вартою,  подав  письмові  клопотання  про  забезпечення  його
адвокатом  і  про  надання  матеріалів  кримінальної  справи   для
ознайомлення.
 
     При цьому ОСОБА_1  зазначав,  що  він  не  працював,  не  має
власних коштів і родичів, які б могли йому допомогти.
 
     Як убачається  з  матеріалів  справи,  суд,  порушуючи  право
ОСОБА_1 на захист, всупереч ст. 47 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  яка
передбачає, що захисник призначається у випадках,  коли  підсудний
бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів  чи  з  інших
об'єктивних причин не може цього  зробити,  не  призначив  ОСОБА_1
захисника через адвокатське об'єднання, а обмежився  роз'ясненням,
що за даною категорією справ участь захисника не є обов'язковою.
 
     Також  ОСОБА_1  всупереч  вимогам   ст.   255   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
          був  лише   частково   ознайомлений   з   матеріалами
кримінальної справи щодо нього,  про  що  свідчать  його  розписки
(а.с. 313, 363). Даних про те, що ОСОБА_1 відмовився  від  повного
ознайомлення з матеріалами справи, у справі немає.
 
     Крім  того,  з  клопотання  ОСОБА_1   від   31.07.2006   року
вбачається, що він  просив  ознайомити  його  з  протоколами  всіх
судових засідань, однак суд ознайомив його з протоколами  частково
станом на 31.07.2006 року,  а  в  подальшому  протоколів  судового
засідання йому на ознайомлення не надав.
 
     За таких обставин колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1  на
ознайомлення з усіма матеріалами кримінальної справи і протоколами
судових засідань було порушено.
 
     Даних про те, що ОСОБА_1 у судовому засіданні  було  заявлено
клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, і  в
цьому йому було відмовлено, у справі немає.
 
     Окрім того, при розгляді справи в суді  ОСОБА_1  неодноразово
заявляв, що під час провадження досудового  слідства  працівниками
міліції до нього застосовувалися заходи  психічного  та  фізичного
впливу, внаслідок чого він обмовив себе. Проте, перевірка за даним
фактом не проводилась, суд ніяких судових доручень для  проведення
такої перевірки в порядку ст. 315-1  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          не
давав та зазначені твердження ОСОБА_1 у вироку не спростував.
 
     Враховуючи викладене, вирок суду щодо ОСОБА_1 від  26.12.2006
року підлягає скасуванню з направленням справи  на  новий  судовий
розгляд у той  же  суд  в  іншому  складі  у  зв'язку  з  істотним
порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства і  права
засудженого на захист.
 
     При  новому  судовому  розгляді  суду  належить   забезпечити
ОСОБА_1  захисником,  надати  можливість  повного  ознайомлення  з
матеріалами  справи,  дослідити  докази  у  встановленому  законом
порядку та  при  доведеності  вини  ОСОБА_1  у  вчиненні  злочинів
правильно кваліфікувати його дії і призначити покарання відповідно
до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
  Керуючись ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                         у х в а л и л а:
 
     касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
 
     Вирок Богунського районного суду м. Житомира  від  26  грудня
2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати,  а  справу  направити  на  новий
судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
 
                              Судді:
 
            Синявський О.Г. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.I.