У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Редьки А.I.,
суддів Канигіної Г.В., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м.
Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29
серпня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженця м. Харкова, раніше судимого:
- 14.04.2004 р. за ч. 1 ст. 204 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1
рік позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на
підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік;
- 8.07.2004 р. за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
штрафу у розмірі 510 гривень;
- 18.10.2004 р. за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, звільненого
2.06.2005 р. умовно-достроково на 5 місяців 17 днів,
- за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за
попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено 4 роки 5 місяців
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3
ч. 1 ст. 76 цього Кодексу;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
уродженця м. Iчня Чернігівської області,
раніше судимого 13.02.2001 р. за ч. 2 ст. 142 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
звільненого 13.12.2004 р. умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 9
днів;
- за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за
попереднім вироком і остаточно ОСОБА_2 остаточно призначено 5
років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3
ч. 1 ст. 76 цього Кодексу;
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження,
уродженця м. Києва, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3
ч. 1 ст. 76 цього Кодексу;
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_4 народження,
уродженця смт. Приморське м. Феодосія Автономна Республіка
Крим, раніше судимого - 29.11.2001 р. за ч. 2 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, звільненого 8.09.2003 р.
від відбування покарання на підставі ст. 3 Закону України "Про
амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11 липня 2003 року,
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 6 місяців
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом поглинання
менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначено
4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3
ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_5 касаційні скарги чи
подання щодо якого не подано.
В апеляційному порядку справа не розглядалась, оскільки
постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10
жовтня 2006 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, визнано такою, що не підлягає
розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та
ОСОБА_5. засуджено за те, що вони 7 липня 2005 року о 15 годині
біля кафе "Постой паровоз", яке розташоване на Приміському вокзалі
станції "Київ-Пасажирський" м. Києва, за попередньою змовою, з
розподіленням ролей вчинили грабіж щодо ОСОБА_6, поєднаний з
насильством, яке не є небезпечним для здоров'я чи життя
потерпілого за таких обставинах.
Згідно зі злочинним планом ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6,
пред'явив йому обкладинку посвідчення співробітника МВС України,
представився співробітником карного розшуку, запропонував йому
пройти з ним та завів до підземного переходу вказаного вокзалу. У
переході ОСОБА_3 закрив ОСОБА_6 рота, ОСОБА_2 схопив останнього за
руки, а ОСОБА_4 витягнув з внутрішньої кишені піджака потерпілого
особисті документи та гроші в сумі 1900 гривень. ОСОБА_1 та
ОСОБА_5 тим часом стояли біля входу в підземний перехід та
дивились за обстановкою, щоб попередити останніх у разі небезпеки.
Крім того, ОСОБА_4 23 травня о 20 годині 30 хвилин біля
наземного переходу, що розташований на АДРЕСА_1, шляхом обману та
зловживаючи довірою ОСОБА_7, заволодів майном, що належить матері
останнього - ОСОБА_8, на загальну суму 475 гривень.
У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва, не
заперечуючи обгрунтованість засудження ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 та правильність кваліфікації їх дій, ставить питання про
скасування вироку щодо них і направлення справи на новий судовий
розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального
закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню
тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів
дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при
призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості
вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та
обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути
призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та
попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд може
прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з
випробуванням якщо при призначенні покарання у виді позбавлення
волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину,
особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про
можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Визнавши ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними у
вчиненні злочину, який законом віднесено до категорії тяжких, суд
призначив кожному з них покарання у виді позбавлення волі зі
звільненням від його відбування з випробуванням.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки
він грунтується на засадах, які суперечать принципу справедливості
покарання.
Так, рішення про звільнення ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд належним
чином не мотивував, та не врахував, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 раніше
засуджувалися за скоєння умисних злочинів, протягом року з дня
умовно-дострокового звільнення знову вчинили злочин, ОСОБА_4,
будучи звільненим з місць позбавлення волі внаслідок акта
амністії, вчинив ряд умисних злочинів. Також судом не враховано
всіх обставин дій ОСОБА_3 під час вчинення грабежу щодо
потерпілого. Ці обставини, а також те, що засуджені організували
вчинення злочину за розподілом ролей, свідчать про підвищену
суспільну небезпечність особи засуджених.
Отже, призначене ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2покарання
із звільненням їх на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід
визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особам
засуджених внаслідок м'якості.
За таких обставин вирок щодо ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 в зв'язку з м'якістю призначеного їм покарання підлягає
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому судовому розгляді буде доведено винуватість
ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину, а
ОСОБА_4 у вчиненні - злочинів, то покарання кожному має бути
призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню
тяжкості вчиненого та їх особі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 серпня
2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1та ОСОБА_2 скасувати, а
справу щодо цих осіб направити на новий судовий розгляд.
Судді:
А.I. Редька Г.В. Канигіна М.Ю. Лавренюк
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Г.В. Канигіна