У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Сушко Т.М.,
засуджених
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 серпня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок
апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця м. Донецька,
громадянина України, не судимого,-
засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14
років позбавлення волі, ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно визначено покарання - 14 років позбавлення
волі.
ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2народження, уродженця м. Макіївки
Донецької області, громадянина України, не судимого,-
засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14
років позбавлення волі, ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно визначено покарання - 14 років позбавлення
волі.
Вирішено питання про стягнення із засуджених судових витрат
та долю речових доказів.
Як визнав суд, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин за таких
обставин.
24 березня 2005 року ОСОБА_3 протягом дня вживав спиртні
напої і приблизно о 16 годині зустрів свого знайомого ОСОБА_4,
який також перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3
запропонував ОСОБА_4 продовжити вживати спиртні напої за місцем
свого проживання по АДРЕСА_1
Проходячи біля АДРЕСА_2, в якому проживав ОСОБА_5, ОСОБА_3
запропонував ОСОБА_4 зайти у будинок та продовжити там вживання
спиртних напоїв, на що останній погодився.
Перебуваючи у вказаному будинку, під час розмови між ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла сварка з мізерного приводу, в ході якої
у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5,
реалізуючи який вони, діючи за попередньою змовою групою осіб, по
черзі завдали ОСОБА_5 не менше 41 удару ножем в область спини та
грудної клітини.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер на місці.
Спільними й узгодженими діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ОСОБА_5 були
спричинені: сорок одна колото-різана рана грудної клітини,
поперекової області живота з пошкодженням серця, легень, печінки,
нирок, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних
для життя.
Смерть ОСОБА_5 настала в результаті множинних колото-різаних
ран, які супроводжувалися пошкодженням серця, легень, печінки й
нирок, гострою крововтратою.
Крім того, вчинивши умисне вбивство ОСОБА_5 за вказаних
обставин, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 умисно, за попередньою змовою групою
осіб, вчинили таємне викрадення його майна на загальну суму 2 164
грн. 76 коп.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у касаційних скаргах та
доповненнях до них посилаються на те, що їх вина в умисному
вбивстві ОСОБА_5 недоведена. Показання, які давав ОСОБА_3 на
досудовому слідстві і на які послався суд, були дані ним під
фізичним та психологічним тиском із боку працівників міліції, а
тому не можуть бути взяті до уваги. Крім цього, ці показання
суперечать всім іншим доказам по справі. Зазначають, що у справі
неповно з'ясовані фактичні обставини справи, а висновки суду не
підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні;
досудове та судове слідство проведено однобічно, поверхово, з
обвинувальним ухилом; належним чином не перевірена причетність до
вчинення злочину інших осіб; суд необгрунтовано послався на
висновки експертиз як на доказ їх винності, оскільки вони не
вказують на їх причетність до вказаного злочину, а навпаки
свідчать про їх, невинуватість. Просять вирок суду в частині їх
засудження за вчинення умисного вбивства за попередньою змовою
групою осіб та засудження ОСОБА_4 за вчинення крадіжки скасувати,
а справу в цій частині закрити. Крім цього, ОСОБА_3, не оспорюючи
доведеність винуватості у вчиненні крадіжки, просить пом'якшити
йому покарання, а ОСОБА_4 - кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 396
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки він знав про вчинення ОСОБА_3
особливо тяжкого злочину.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого
ОСОБА_3 вказує, що по справі допущені неповнота та однобічність
дослідження обставин справи, вирок в частині засудження ОСОБА_3 за
умисне вбивство грунтується на доказах, які здобуті з порушенням
закону, суперечливі та не перевірені належним чином. До таких
доказів, зокрема, відносяться первинні показання ОСОБА_3, які щодо
мотиву та часу вчинення вбивства, локалізації тілесних ушкоджень
спростовуються іншими доказами по справі. Не знайдено знаряддя
злочину; висновки експертиз свідчать про непричетність ОСОБА_3 до
вчинення зазначеного злочину. Крім того, захисник указує на те, що
суд на порушення вимог ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не дав
аналізу дослідженим доказам та не зазначив мотивів, з яких він
прийняв одні докази та відхилив інші. У зв'язку з цим захисник
просить вирок у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 п. 12 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу в цій частині закрити.
Крім цього, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки цей злочин він вчинив один, а тому у його діях відсутня
така кваліфікуюча ознака як вчинення крадіжки за попередньою
змовою групою осіб. Також захисник указує на те, що ОСОБА_3 був
фактично затриманий 26 березня 2005 року, а тому строк відбуття
покарання має рахуватися з цього часу, а не з часу оформлення
протоколу затримання, як визначив суд.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 ставить
питання про зміну вироку та перекваліфікацію дій його підзахисного
з ч. 2 п. 12 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1
ст. 396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому зазначає, що винність
ОСОБА_4 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного
вбивства ОСОБА_5 та крадіжки його майна недоведена. Посилається,
що у матеріалах справи достатньо даних, які підтверджують алібі
ОСОБА_4 і свідчать про його непричетність до вчинення вказаних
злочинів. Разом із тим, суд безпідставно не взяв ці докази до
уваги, свої висновки належним чином не мотивував. Крім цього
вказує на те, що висновки суду грунтуються виключно на первинних
показаннях ОСОБА_3, які в подальшому свого підтвердження не
знайшли.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених та їх захисників,
які підтримали касаційні скарги, пояснення прокурора, яка
заперечувала проти задоволення касаційних скарг, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних,
колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334, ст. 323 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
та роз'яснень даних у пунктах 16 і 17 постанови
Пленуму Верховного Суду України № 5 ( v0005700-90 ) (v0005700-90)
від 29 червня
1990 року зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду України № 3 ( v0003700-93 ) (v0003700-93)
від 4 червня 1993
року, № 12 ( v0012700-97 ) (v0012700-97)
від 3 грудня 1997 року "Про виконання
судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду
України з питань судового розгляду кримінальних справ і
постановлення вироку" у мотивувальній частині обвинувального
вироку наводяться докази, на яких грунтується висновок суду щодо
кожного підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає
інші докази. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у
справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в
показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та
інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують
обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти
у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали
сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.
При розгляді даної кримінальної справи та постановленні
вироку суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального
закону.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд лише навів
у ній досліджені докази, але ніякого аналізу їм не дав, не
зазначив мотивів прийняття одних і відхилення інших доказів,
зокрема, тих, якими засуджені обгрунтовували свою невинуватість.
Отже, оскільки суд першої інстанції свої висновки належним
чином не мотивував, це позбавляє касаційну інстанцію можливості
перевірити законність та обгрунтованість прийнятого судового
рішення та розглянути по суті касаційні скарги, в яких порушується
питання про недоведеність винності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненн і
за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства ОСОБА_5 та
ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої
інстанції при постановленні вироку були допущені істотні порушення
вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок суду
підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий
розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно дослідити всі
докази по справі, дати їм належну оцінку та прийняти законне й
обгрунтоване рішення з викладенням у вироку аналізу доказів та
мотивів прийнятого рішення.
Що стосується інших, наведених у касаційних скаргах доводів,
то вони мають бути ретельно перевірені під час нового розгляду
справи у суді.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених
ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2006
року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 с к а с у в а т и, а справу направити
у той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
С У Д Д I :
Гошовська Т.В. Селівон О.Ф. Мороз М.А.