У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Скотаря А.М.,
суддів
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора
Казнадзея В.В.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на
вирок апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та мешканця м. Горлівки
Донецької області, згідно зі ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на шість років
позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на тринадцять років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дванадцять років
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять років
позбавлення волі;
- за п.п. 6, 10 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні таких злочинів.
2 травня 2006 року, приблизно о 22-й годині 20 хвилин,
ОСОБА_1, знаходячись біля АДРЕСА_1 з метою відкритого викрадення
чужого майна, підбіг до раніше незнайомої ОСОБА_2, вирвав з її рук
сумку вартістю 30 гривень, в якій знаходилося майно потерпілої на
суму 709 гривень, та втік з місця події.
8 травня 2006 року, приблизно о 10-й годині, ОСОБА_1, з метою
відкритого викрадення чужого майна, знаходячись на території
Центрально-Міського району м. Горлівки, підбіг ззаду до раніше
незнайомої йому ОСОБА_3 та, застосувавши насильство, яке не є
небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, заволодів її сумкою з
3000 гривень і зник з місця події.
15 травня 2006 року, приблизно о 22-й годині ОСОБА_1,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у районі
кінотеатру "Шахтар", розташованого в Центрально-Міському районі
міста Горлівки, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_4 яка
розмовляла по мобільному телефону, та вирішив напасти на неї з
метою заволодіння її мобільним телефоном, згвалтування,
задоволення статевої пристрасті неприродним способом та умисного
вбивства.
ОСОБА_1 обхватив ОСОБА_4 рукою за шию і повалив її на землю,
де продовжував здавлювати шию потерпілої до тих пір, доки вона не
втратила свідомість, після чого заволодів її майном на загальну
суму 2740 гривень.
Продовжуючи здійснення свого злочинного наміру, ОСОБА_1
відтягнув непритомну ОСОБА_4 до АДРЕСА_2, зняв з потерпілої одяг,
згвалтував її та задовольнив статеву пристрасть неприродним
способом.
Під час вчинення насильницьких дій ОСОБА_1, з метою умисного
вбивства ОСОБА_4 здавлював її шию руками до тих пір, доки
потерпіла не перестала подавати ознаки життя.
Смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії від
здавлювання шиї руками.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з
кваліфікацією його дій за ч.3 ст. 153, ч.4 ст. 187 та п.п. 6,10
ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, проте зазначає, що щиро
розкаявся у вчиненому. Просить замінити призначене йому покарання
на позбавлення волі на певний строк.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив виключити з обвинувачення ОСОБА_1. за ч.3
ст. 153 кваліфікуючу ознаку - повторність, а в решті вирок щодо
нього - залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні
зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам
справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в
судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним
у вчиненні інкримінованих йому злочинів, хоча й відмовився давати
показання.
Винність засудженого у вчиненні пограбувань ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 також підтверджується фактичними даними, встановленими
протоколами допиту потерпілих та протоколами відтворення
обстановки і обставин події з участю засудженого.
Дії ОСОБА_1. у цій частині правильно кваліфіковано за ч.2 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Не викликає у колегії суддів сумніву й висновок апеляційного
суду щодо доведеності обвинувачення ОСОБА_1. у вчиненні злочинних
дій, за які його засуджено, відносно ОСОБА_4
Так, ОСОБА_1 під час проведення досудового слідства зазначав,
що, побачивши незнайому дівчину, вирішив забрати її сумку, в яку
вона поклала свій мобільний телефон. Проте коли потерпіла почала
чинити опір, він повалив її на землю, здушивши шию, потім зняв з
її вух сережки, а з руки - два золотих ланцюжки. Підтягнувши
дівчину до будинку, згвалтував її, а потім, побачивши, що вона не
дихає, скинув її в колодязь (т.1 а.с. 117-123, 173-178, 184-186).
Ці показання повністю узгоджуються з даними протоколу
відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1., під час
проведення якого він на місці вчинення злочину підтвердив, що
напав на потерпілу, вчинив відносно неї насильницькі дії та
позбавив її життя .
Згідно з даними протоколу огляду місця події труп ОСОБА_4 зі
слідами насильницької смерті було виявлено у каналізаційному
колодязі (т.1, а.с. 13-32).
За показаннями свідка ОСОБА_5 ОСОБА_1, який інколи у неї
ночував, бо не мав власного житла, показав їй золоті вироби і
попрохав їх продати, що вона й зробила, продавши ці вироби ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що придбав у ОСОБА_5 золотий
ланцюжок, браслет та сережку.
Під час пред'явлення предметів для впізнання золотий браслет,
який ОСОБА_5 продала ОСОБА_6, був упізнаний потерпілим ОСОБА_7 як
той, що належав його дочці ОСОБА_4 (т.1 а.с. 149-151).
За висновком судово-медичної експертизи причиною смерті
ОСОБА_4 є механічна асфіксія від здавлювання руками, що
підтверджується виявленими саднами та синцями на шиї, переломом
лівого ріжка під'язикової кістки, крововиливами в слизову
надгортанника, щитовидного хряща, під капсулу щитовидної залози.
Крім того, на тілі ОСОБА_4 виявлені характерні тілесні ушкодження,
які підтверджують її згвалтування та вчинення щодо неї
насильницького задоволення неприродним способом (т.2 а.с. 39-40).
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій ОСОБА_1. суд виходив
із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, врахував
те, що винний, нападаючи на ОСОБА_4 та позбавляючи її життя, бажав
одержати у зв'язку з цим для себе матеріальні блага, заволодівши
майном потерпілої. При цьому засуджений ще й згвалтував потерпілу
та задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, що
спричинило особливо тяжкі наслідки.
Отже, відповідно до встановлених фактичних обставин
апеляційний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. у цій частині
за п.п. 6,10,ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч.3 ст. 153 та ч.4 ст. 187
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для застосування
щодо засудженого закону про менш тяжкі злочини, про що йдеться у
касаційній скарзі ОСОБА_1.
Разом з тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_1. за ч.3 ст. 153 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за ознакою повторності, апеляційний суд
неправильно застосував кримінальний закон, оскільки повторним може
визнаватися насильницьке задоволення статевої пристрасті
неприродним способом лише тоді, коли йому передувало вчинення
такого ж злочину, що по справі встановлено не було, а тому ця
кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з вироку.
Крім того, призначаючи засудженому покарання у виді довічного
позбавлення волі, суд належним чином у вироку не вмотивував свій
висновок щодо неможливості застосування позбавлення волі на певний
строк.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 до винесення постанови
про притягнення його як обвинуваченого написав явку з повинною,
критично оцінив свою злочинну поведінку шляхом визнання вини і
готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне, сприяв
розкриттю злочинів, добровільно розповідаючи про час, місце,
спосіб та інші обставини їх вчинення, що відповідно до п. 1 ч.1
ст. 66 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є обставиною, яка пом'якшує
покарання.
Проте, як видно з вироку, ця обставина при призначенні
покарання ОСОБА_1 врахована не була.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе замість
довічного позбавлення волі за п.п. 6,10 ч.2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
призначити ОСОБА_1 покарання - п'ятнадцять років
позбавлення волі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2006
року щодо ОСОБА_1 змінити.
Замість довічного позбавлення волі за п.п. 6,10 ч.2 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначити ОСОБА_1 покарання - п'ятнадцять
років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ч.1 ст.
70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вважати його засудженим за сукупністю
злочинів, передбачених п.п. 6,10,ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч.3
ст. 153, ч.2 ст. 186 та ч.4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
яке є його власністю.
Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку - повторність в
частині засудження ОСОБА_1. за ч.3 ст. 153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У решті зазначений вирок залишити без зміни.
Судді:
Скотарь А.М. Кривенда О.В. Кузьменко О.Т.