У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Мороза М.А. та Гошовської Т.В.
за участю прокурора
Яковенко Р.I.
розглянула в судовому засіданні 2 серпня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними
скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок
апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2007 року,
яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженця АДРЕСА_1
кого району Полтавської області, раніше не
судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115
та ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і йому призначено
покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
9 років позбавлення
волі;
- за ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2 роки позбавлення
волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим
остаточно ОСОБА_1 призначено 9 років позбавлення волі.
За ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого
ОСОБА_3 4832,30 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 40000
грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів
за таких обставин.
15 вересня 2006 року о 3 годині 15 хвилин ОСОБА_1,
перебуваючи у власному домоволодінні в АДРЕСА_1 у вікно побачив на
своєму подвір'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які викрадали коноплю, що
росла на городі.
Одягнувшись та взявши мисливську рушницю 12 калібру і три
набої, ОСОБА_1 вийшов на подвір'я.
У цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повторно підійшли до хвіртки у
паркані з метою зірвати коноплю на городі. Коли ОСОБА_1 обізвався
до них, вони почали тікати, а ОСОБА_1 здійснив постріл з рушниці
угору, а другий постріл - у напрямку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким
потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно сліпе вогнепальне дробове
проникаюче поранення грудної клітки з пошкодженням легень,
серцевої сорочки, серця з розвитком гострої масивної крововтрати,
від чого він помер.
Крім того, ОСОБА_1, виявивши на своєму городі дикоростучу
коноплю, у вересні 2006 року зірвав 25 кущів її, які зберігав на
городі, а в ніч на 15 вересня 2006 року зірвав ще 25 кущів, які
зберігав на горищі свого будинку. Таким чином ОСОБА_1 зберігав без
мети збуту коноплю, яка є особливо небезпечним наркотичним
засобом, у кількості 1 кг 850 г, що є великим розміром.
ОСОБА_1 обвинувачувався також за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст.
115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у замаху на вбивство двох осіб, що
виразилось у вбивстві потерпілого ОСОБА_4 та заподіянні
потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень у виді сліпих
вогнепальних поранень м'яких тканин задньої поверхні грудної
клітки ліворуч, лівого плеча та сідниці.
Суд виправдав ОСОБА_1 за цим обвинуваченням з тих підстав, що
визнав недоведеним наявність у ОСОБА_1 діяв прямого умислу на
позбавлення життя двох осіб, а притягнути ОСОБА_1 до кримінальної
відповідальності за заподіяння ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень
можливо лише за наявності відповідної скарги потерпілого, яка від
потерпілого ОСОБА_5 не надходила і в судовому засіданні він не
бажав притягувати ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку
щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у
зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам
справи, неправильним застосуванням кримінального закону,
безпідставним виправданням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст.
115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначенням йому покарання, яке не
відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого
внаслідок м'якості. У поданні зазначено, що дії ОСОБА_1 щодо
потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та докази, що є у справі, свідчать
про наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вбивство двох осіб, але
суд залишив ці докази поза увагою, що призвело до безпідставного
виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та призначення йому покарання, яке не відповідає
тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок
м'якості.
У касаційних скаргах:
Засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити, перекваліфікувати
його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
призначити йому покарання за цим законом та за сукупністю злочинів
і звільнити його від відбування покарання з випробуванням,
мотивуючи тим, що постріл з рушниці, яким ОСОБА_4 було заподіяно
смертельне поранення, вчинено ним не умисно, а внаслідок того, що
він спіткнувся і випадково вчинив постріл, тобто вчинив вбивство
ОСОБА_4 з необережності.
Захисник-адвокат ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити,
перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, мотивуючи тим, що згідно з показаннями
ОСОБА_1 він не мав наміру вбивати потерпілих, а лише хотів їх
налякати, докази наявності у ОСОБА_1 умислу на вбивство ОСОБА_4 у
справі відсутні. Посилається також на те, що ОСОБА_1 позитивно
характеризується, має на утриманні малолітнього сина, страждає
рядом захворювань, у зв'язку з чим просить призначити йому
покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 119 та ч.
2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, та звільнити його від відбування
покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора, яка підтримала касаційне подання та вважала доводи
касаційних скарг безпідставними, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарг та подання, колегія суддів вважає що
касаційні скарги та подання задоволенню не підлягають.
Винність ОСОБА_1 у незаконному зберіганні наркотичного засобу
та правильність кваліфікації його дій у цій частині у касаційному
поданні та касаційних скаргах не оспорюються та підтверджуються
дослідженими судом доказами.
Твердження у касаційному поданні про невідповідність
висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи
та про безпідставне виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч.2
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
необгрунтовані.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
замахом на злочин
є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо
спрямованого на вчинення злочину. передбаченого відповідною
статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не
було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Проте докази наявності у ОСОБА_1 прямого умислу на вбивство
двох осіб, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у справі відсутні, а
встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що
ОСОБА_1, стріляючи з рушниці у напрямку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діяв з
непрямим умислом, про що суд правильно зазначив у вироку з
наведенням відповідних мотивів.
Передбачені кримінально-процесуальним законом підстави для
притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за заподіяння
ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень на час судового розгляду справи
були відсутні.
Не можна погодитись і з доводами касаційних скарг засудженого
ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 вчинив
вбивство ОСОБА_4 з необережності.
Суд під час розгляду справи з достатньою повнотою перевірив
такі твердження ОСОБА_1, дав належну оцінку його показанням у
сукупності з іншими доказами, обгрунтовано визнав твердження
ОСОБА_1 про вчинення ним вбивства ОСОБА_4 з необережності
безпідставними і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 у цій частині
за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеня тяжкості
вчинених злочинів, його особи та конкретних обставин справи і
вважати призначене йому покарання надмірно м'яким або суворим
підстав не вбачається.
Порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути
підставою для зміни чи скасування вироку, не виявлено.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а
вирок апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2007
року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Селівон О.Ф. Мороз М.А. Гошовська Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон