У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Редьки А.I.,
суддів Канигіної Г.В., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Iллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10
серпня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 3 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженця м. Маріуполя Донецької області,
раніше судимого 19.10.2005 р. за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310,
ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі із
застосуванням ст.ст. 75, 76 цього Кодексу з випробуванням з
іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. ч. 1, 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч.
1 ст. 76 цього Кодексу.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим
остаточно ОСОБА_1 призначено 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2
роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч.
1 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 вересня
2005 року приблизно о 4 годині 20 хвилин, умисно проник на
охоронювану територію ВАТ "МЗТМ", що знаходиться в Iллічівську
району м. Маріуполя Донецької області, звідки намагався таємно
вкрасти майно цього товариства на суму 1575 гривень, але злочин не
довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування
судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий
розгляд. Мотивує тим, що призначене ОСОБА_1 покарання не
відповідає тяжкості злочину і особі засудженого та безпідставним
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів
дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при
призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості
вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та
обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути
призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та
попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
якщо суд при
призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше
п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші
обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення
засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про
звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, який законом
віднесено до категорії тяжких, суд призначив йому покарання у виді
позбавлення волі зі звільненням від його відбування з
випробуванням.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки
він грунтується на засадах, які суперечать принципу справедливості
покарання.
Так, рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання
з випробуванням, суд належним чином не мотивував, та не врахував,
що ОСОБА_1 у вчиненому злочині не розкаявся, його притягнуто до
кримінальної відповідальності за скоєння умисних злочинів,
вчинених протягом досудового слідства у даній справі. Ця обставина
свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого.
Отже, призначене ОСОБА_1 покарання із звільненням його на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід визнати таким, що не
відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок
м'якості.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 в зв'язку з
м'якістю призначеного йому покарання підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому судовому розгляді буде доведено винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання має бути
призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню
тяжкості вчиненого та особі ОСОБА_1
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Iллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької
області від 10 серпня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової
палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 3 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Судді:
А.I. Редька Г.В. Канигіна М.Ю. Лавренюк
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Г.В. Канигіна