У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     головуючого-судді

     Міщенка С.М.

     суддів

     Вус С.М., Кліменко М.Р.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1  на
вирок Першотравенського міського  суду  Дніпропетровської  області
від  15   травня   2006   року   та   ухвалу   Апеляційного   суду
Дніпропетровської області від 29 квітня 2007 року.

     Вироком  Першотравенського  міського  суду  Дніпропетровської
області від 15 травня 2006 року

     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, в силу
ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         не судимого,

     засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  9  років
позбавлення волі.

     Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської  області  від  29
квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в
касаційному порядку не оскаржено.

     ОСОБА_1 визнано винним та засуджено  за  вчинення  11  грудня
2005 року  в  м.  Першотравенську  умисного  вбивства  потерпілого
ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку.

     У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1,
за  її  змістом,  просить  судові  рішення  скасувати,  а   справу
направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що під  час
досудового і судового слідства було порушено його права на захист,
судом  допущено  однобічність  і  неповноту  дослідження  обставин
справи, а його діям дано неправильну юридичну оцінку.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

     Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  до
компетенції касаційного суду не  відноситься  перевірка  обставин,
визначення яких дано  у  ст.  368  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          щодо
однобічності та неповноти  досудового  і  судового  слідства,  які
фактично оскаржуються засудженим у касаційній скарзі.  Крім  того,
відповідно до ст. 67 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , оцінка  зібраних  та
досліджених у справі доказів є виключною компетенцією  суду,  який
постановив вирок.

     Разом із тим, перевіркою матеріалів справи  касаційним  судом
встановлено, що висновки суду про винність засудженого  ОСОБА_1  у
вчиненні умисного  вбивства  ОСОБА_3  підтверджуються  показаннями
потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5,  даними  протоколів  огляду
місця  події,  трупа  ОСОБА_3  та  речових  доказів,   відтворення
обстановки і  обставин  події  з  участю  ОСОБА_1  (проведеного  в
присутності  захисника   ОСОБА_6),   висновками   судово-медичної,
судово-токсикологічної,                   судово-дактилоскопічної,
медико-імунологічної та судово-психіатричної  експертиз,  а  також
показаннями самого ОСОБА_1 і засудженого у цій же  справі  ОСОБА_2
під час досудового слідства та судового розгляду справи, яким  суд
дав належну оцінку у вироку.

     З аналізу зібраних у справі доказав видно, що ОСОБА_1 під час
сварки, що виникла між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2  на  грунті  неприязних
стосунків та переросла в бійку, приєднався до побиття ОСОБА_3, під
час якого наніс останньому кілька ударів руками і ногами  у  різні
частини тіла, а потім пішов на кухню, де взяв кухонного ножа, яким
наніс  3  удари  в  життєво  важливі   органи.   Згідно   висновку
судово-медичної   експертизи   смерть    ОСОБА_3    настала    від
геморрагічного шоку,  що  розвинувся  на  фоні  внутрішньочеревної
кровотечі  внаслідок  проникаючої  колото-різаної  рани   черевної
порожнини, поєднаної  з  пошкодженням  судин  брижейки  тонкого  і
товстого  кишечника  та   судинної   ніжки   лівої   нирки.   Саме
колото-різана  рана  черевної  порожнини  знаходиться  у   прямому
причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_3

     Таким чином, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши  зібрані
у справі докази, суд правильно встановив фактичні обставини справи
та вірно кваліфікував злочинні дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст.
115  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .   Тому   доводи   засудженого   про
неправильне застосування кримінального закону не можуть бути взяті
до уваги.

     Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що  під  час  досудового
слідства та судового розгляду справи було порушено його  право  на
захист  колегія  суддів  вважає  безпідставними,  оскільки   після
визнання його підозрюваним, він  від  участі  захисника  у  справі
добровільно відмовився (т.  1  а.с.  45-52).  Коли  ж  він  виявив
бажання мати захисника, до участі у справі було допущено захисника
ОСОБА_6, в присутності якого проведено  відтворення  обстановки  і
обставин події з ОСОБА_1В подальшому ОСОБА_1 від участі  захисника
у справі знову добровільно відмовився (т. 2, а.с. 79). Як видно із
протоколу   судового   засідання,   клопотань   про   забезпечення
захисником у судовому засіданні, він також не заявляв,  незважаючи
на роз"яснення йому такого права та участь захисника у справі щодо
засудженого ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 129).

     Iз  матеріалів  справи  також  видно,  що  з   ними   ОСОБА_1
ознайомлено в повному обсязі,  про  що  свідчать  його  відповідні
розписки (т. 2, а.с. 242, 243).

     Посилання  засудженого  ОСОБА_1  про  застосування  до  нього
незаконних методів досудового слідства є безпідставними,  оскільки
не грунтуються на матеріалах справи.

     Враховуючи, що  порушень  кримінально-процесуального  закону,
які б тягнули  безумовне  скасування  постановлених  щодо  ОСОБА_1
судових рішень, органами досудового  слідства,  судами  першої  та
апеляційної  інстанції  у  справі  не  допущено,  то  підстав  для
скасування судових рішень щодо засудженого, передбачених  ст.  398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , у колегії суддів немає.

     При   призначенні   засудженому   ОСОБА_1    покарання    суд
обгрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про
його особу та те, що злочин ним було вчинено у стані  алкогольного
сп'яніння. Тому колегія суддів вважає,  що  покарання  засудженому
призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Клопотання ОСОБА_1  про  розгляд  касаційної  скарги  у  його
присутності задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до  вимог
ч. 2 ст. 383 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          його,  участь  у  розгляді
справи касаційним судом не є обов'язковою.

     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  394   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , колегія суддів

                            УХВАЛИЛА:

  у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

                              СУДДI:

     Міщенко С.М. Вус С.М. Кліменко М.Р.