У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Канигіної Г.В., Пошви Б.М.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від
22 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 29 серпня 2006 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Харків, жителя с. Панютино
Лозівського району Харківської області,
раніше судимого:
- 26 квітня 1993 року Кегичівським районним
судом Харківської області за ч.3 ст.140 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання
вироку на два роки;
- 7 травня 1996 року Кегичівським районним судом
за ст.ст.86-1, 44 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі
з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- 10 серпня 1998 року Сахновщинським районним судом
Харківської області за ч.2 ст.140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2
роки
позбавлення волі;
- 21 грудня 1999 року Кегичівським районним судом
за ч.3 ст.81, ч.2 ст.140, ст.208, ст.42, ч.3 ст.42 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі;
- 24 лютого 2003 року Кегичівським районним судом
за ч.3 ст.185, ч.1 ст.296, ст.395, ч.1 ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі. Постановою Балаклійського
районного суду Харківської області від 7 вересня 2005 року
звільнений умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 10 днів (звільнився
15 вересня 2005 року),
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на пcять років;
- за ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років з
конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 за
сукупністю злочинів призначено вісім років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, шо є його особистою власністю.
Відповідно до ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 за
сукупністю вироків призначено девcять років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному
порядку на користь потерпілих:
- ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.;
- ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 480 грн. та
моральної - 2 000 грн.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у
касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29
серпня 2006 року апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено
без задоволення, а вирок Євпаторійського міського суду від 22
червня 2006 року - без зміни.
Як визнав суд, 17 жовтня 2005 року, приблизно о 21 годині 30
хвилин, ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, перебуваючи на
вулиці 9 Травня у м. Євпаторія, напали на ОСОБА_5 та із
застосуванням насильства, небезпечного для здоровcя потерпілої,
заволоділи її майном на загальну суму 827 грн.
Крім того. 19 жовтня 2005 року, приблизно о 19 годині 15
хвилин. ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та двома особами,
невідомими слідству, перебуваючи біля середньої школи №1 на вул.
Iнтернаціональній у м. Євпаторія, із застосуванням насильства, що
не є небезпечним для здоровcя потерпілого, відкрито заволоділи
грошима ОСОБА_6 у сумі 430 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати
судові рішення щодо нього. Зазначає, що на досудовому слідстві
обмовив себе через застосування незаконних методів слідства,
справу щодо нього сфальшовано, було порушено його право на захист.
Крім того, ОСОБА_2 вказує, що йому відмовлено у фіксації судового
засідання технічним засобами, та що його не й повному обсязі
ознайомили зі справою. Разом з тим, засуджений просить помcякшити
призначене покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів не знаходить
підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності
ОСОБА_2 у вчиненні грабежу та розбою, стверджується сукупністю
зібраних у справі доказів, і є правильним.
На обгрунтування свого висновку, щодо винуватості ОСОБА_2 у
вчиненні грабежу, суд підставно послався на показання потерпілого
ОСОБА_4 котрий, як на досудовому слідстві, так і у судовому
засіданні, послідовно розповів про обставини вчинення злочину щодо
нього. Зокрема, ОСОБА_4 повідомив, що 19 жовтня 2005 року,
приблизно о 19 годині він йшов вулицею Iнтернаціональною у м.
Євпаторія. Біля приміщення школи до нього підійшли четверо
незнайомих чоловіків та представившись співробітниками міліції,
вимагали видати йому наркотичні засоби. Потім вони обшукали його
кишені та забрали гроші і документи. Коли він почав пручатися та
вириватися від нападників, останні завдали йому декілька ударів у
поперек та пошкодили одяг. Після цього він викликав співробітників
міліції і разом із ними затримали нападників.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_4
стверджується також і даними, що є у протоколах явки з повинною
ОСОБА_2, огляду речових доказів (грошей), очних ставок між
потерпілим та засудженими, а також даними очної ставки між ОСОБА_2
та ОСОБА_3, висновку судово-медичної експертизи, відповідно до
якого ОСОБА_4 заподіяно легкі тілесні ушкодження.
Щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні розбійного
нападу на ОСОБА_5, то суд також підставно послався у вироку на
показання потерпілої, яка послідовно стверджувала, що 17 жовтня
2005 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, вона йшла вулицею 9
Травня у м. Євпаторія. У цей час із кущів приватного сектору
вискочив ОСОБА_2 та завдав їй удар в око та скроню, від чого вона
впала і втратила свідомість. Потім ОСОБА_2 (якого вона впізнала)
заломив її руку, а інший хлопець вихопив із руки сумку. Хтось із
нападників завдав їй ударів у голову, обличчя та в ділянку
сідниць. Крім сумки з речами, засуджені заволоділи срібним
ланцюжком із кулоном та мобільним телефоном "Моторола", котрий
забрав саме ОСОБА_2
Показання потерпілої повністю узгоджуються із даними, що є у
протоколах явки з повинною ОСОБА_2 та добровільної видачі ним
мобільного телефону "Моторола", котрий належав ОСОБА_5, явки з
повинною ОСОБА_3, предcявлення предметів для впізнання, огляду
речових доказів, висновку судово-медичної експертизи, відповідно
до якого потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження з
короткочасним розладом здоровcя.
За таких обставин посилання ОСОБА_2 на те, що матеріали
справи щодо нього сфальшовано, позбавлені підстав.
Що стосується твердження засудженого про порушення його права
на захист, а так само і щодо застосування до нього на досудовому
слідстві незаконних методів, то вони були предметом перевірки суду
апеляційної інстанції, який дійшов обгрунтованого висновку про те,
що вони позбавлені підстав та протирічать доказам, що є у справі.
Колегія суддів також не знаходить підстав вважати наведені
засудженим доводи підставними, оскільки вони не грунтуються на
матеріалах справи.
Посилання засудженого на те, що суд, на порушення
кримінально-процесуального закону, не задовольнив його клопотання
про фіксацію судового засідання технічними засобами. не відповідає
дійсності.
Твердження ОСОБА_2 про те, що його не ознайомили із
матеріалами справи у повному обсязі, було предметом перевірки і не
знайшло свого підтвердження (а/с 277, 310).
Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.186
та ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, сумнівів не викликає.
Покарання ОСОБА_2 призначено із дотриманням вимог статті 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є необхідним і достатнім. Підстав для
помcякшення покарання чи застосування ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, не знайдено.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть зміну чи скасування судових рішень, у справі не виявлено.
Керуючись статтями 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_2
відмовити.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Канигіна Г.В. Пошва Б.М.