У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого
 
     Паневіна В.О.,
 
     суддів
 
     Косарєва В.I., Федченка О.С.,
 
     за участю прокурора
 
     Глибченко Т.Г.,
 
     та потерпілого
 
     ОСОБА_1,
 
     розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2007 року
справу  за  касаційною  скаргою  засудженого  ОСОБА_2   на   вирок
апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2
 
     Вироком Печерського районного суду м.  Києва  від  27  грудня
2006 року
 
     ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,
     засуджений за ст. 286 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  4  роки
позбавлення  волі  з  позбавленням  права  керувати  транспортними
засобами на 2 роки.
 
     Згідно ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         суд постановив звільнити
ОСОБА_2  від  відбування  основного  покарання  з   випробуванням,
встановивши іспитовий строк 2 роки.
 
     Задовольнивши  цивільний  позов  потерпілого   ОСОБА_1,   суд
вирішив стягнути із ОСОБА_2 144  грн.  58  коп.  на  відшкодування
матеріальної шкоди і 500 000 грн. - моральної.
 
     ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що IНФОРМАЦIЯ_2,  приблизно
о 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21013, під час  руху  по
вул. Кіквідзе у м. Києві він порушив  п.п.12.1,  18.1,  18.4,  4.6
Правил  дорожнього   руху:   при   під'їзді   до   нерегульованого
пішохідного  переходу  він  не  зменшив  швидкість,  не  пропустив
пішохода ОСОБА_3, яка  переходила  проїзну  частину  по  указаному
переходу, і  вчинив  на  неї  наїзд.  У  результаті  цього  наїзду
потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона
того ж дня в лікарні померла.
 
     Вироком апеляційного суду м. Києва від  5  квітня  2007  року
зазначений вирок  суду  першої  інстанції  в  частині  призначення
ОСОБА_2 покарання було скасовано і  постановлено  новий,  за  яким
йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з
позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
 
     У  касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_2,  посилаючись   на
суворість призначеного йому покарання, просить вирок  апеляційного
суду змінити і пом'якшити йому покарання із застосуванням  ст.  75
КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,   враховуючи   встановлені   по   справі
пом'якшуючі відповідальність обставини,  позитивно  характеризуючі
його дані.
 
     Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого  ОСОБА_1  та
висновок  прокурора  про  законність  та  обгрунтованість   вироку
апеляційного суду, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
викладені у касаційній скарзі засудженого доводи,  колегія  суддів
не знаходить підстав для задоволення цієї скарги.
 
     Висновки як суду першої інстанції, так  і  апеляційного  суду
про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним  зазначеного  у
вироку злочину та щодо кваліфікації його дій за  ст.  286  ч.2  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         відповідають дослідженим у судовому  засіданні
доказам і не оспорюються у касаційній скарзі.
 
     Що стосується рішення апеляційної інстанції про  необхідність
скасування вироку суду  першої  інстанції  у  зв'язку  з  м'якістю
призначеного ОСОБА_2 покарання та постановлення нового, то колегія
суддів  вважає  таке  рішення  аргументованим   і   обгрунтованим,
оскільки  призначене  йому  апеляційним  судом  покарання  у  виді
позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
відповідає ступені тяжкості вчиненого ним злочину, характеризуючим
засудженого  даним  та  встановленим  по  справі  обставинам,   що
пом'якшують покарання, у тому числі, з врахуванням  тих  обставин,
на які є посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2
 
     Приймаючи до уваги  те,  що  з  моменту  вчинення  ДТП  і  до
постановлення вироку апеляційним  судом  від  ОСОБА_2  потерпілому
ОСОБА_1  було  перераховано  100  грн.,  колегія  суддів  не  може
розцінити як підставу для пом'якшення засудженому  покарання  його
посилання у скарзі на те, що він вживав заходи  для  відшкодування
потерпілому заподіяної шкоди.
 
     Iнших даних, які б не були враховані апеляційною інстанцією і
могли бути визнані підставою для пом'якшення ОСОБА_2 покарання, по
справі не встановлено.
 
     Керуючись ст.ст. 394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                            ухвалила:
 
     касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_2    залишити    без
задоволення, а вирок апеляційного суду м. Києва від 5 квітня  2007
року щодо нього - без зміни.
 
                              Судді:
 
             Паневін В.О. Косарєв В.I. Федченко О.С.