У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Синявського О.Г,
суддів
Глоса Л.Ф. і . Філатова В.М.,
за участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Луганської області на вирок Краснодонського міськрайонного суду
Луганської області від 15 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця с. Красний кут Октябрського району Ростовської
області, жителя с. Новоолександрівка Краснодонського району
Луганської області, раніше судимого 15.07.2004 року за ч. 2 ст.
185, ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з
випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджено за ст. 297 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у
розмірі 510 грн.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за
попереднім вироком від 15.07.2004 року і визначено остаточне
покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 3 роки та
сплатою штрафу у розмірі 510 грн.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1
покладено обов'язок періодично з'являтися в органи
кримінально-виконавчої системи.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено
за те, що він 15 травня 2006 року близько 20 години, маючи умисел
на наругу над могилою та викрадення предметів, що знаходяться в
місці поховання, з корисливих мотивів, разом з малолітнім ОСОБА_2
і неповнолітнім ОСОБА_3, на цвинтарі по вулиці Курносова у
с.Новоолександрівка Краснодонського району Луганської області за
допомогою металевого прута з-під нагробної плити могили ОСОБА_4
таємно викрали дві металеві труби, довжиною 1, 8 м.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне
застосування кримінального закону та невідповідність призначеного
судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі
засудженого через м'якість, просить вирок скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора Сорокіної О.А., яка підтримала касаційне подання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, за раніше вчинений умисний
злочин ОСОБА_1 було засуджено вироком Краснодонського
міськрайонного суду Луганської області від 15.07.2004 року на 3
роки позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Протягом цього іспитового строку він вчинив новий умисний
злочин, що згідно зі ст.34 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
утворює рецидив
злочинів і може бути за ст. 67 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
визнано
обтяжуючою покарання обставиною, а відповідно до ч.2 ст.75, ч.3
ст.78 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є підставою для направлення
засудженого для відбування призначеного покарання.
Цим обставинам суд ніякої оцінки не дав.
Крім того, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді штрафу -
найбільш м'якого із усіх його видів, передбачених ст.297 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд належним чином не мотивував, які саме
дані про його особу дають підстави для висновку про можливість
його виправлення без ізоляції від суспільства. Пославшись на
пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, на те, що він щиро
розкаявся у скоєнні злочину, суд не навів жодних даних, які можуть
про це свідчити. Сумнів у щирості його каяття викликає й те, що з
урахуванням такої ж обставини він уже звільнявся від відбування
покарання з випробовуванням за попереднім вироком, проте знову
вчинив злочин, об'єктом якого є моральні засади суспільства в
частині поваги до померлих та місць їхніх поховань. Крім того, суд
не взяв до уваги те, що відповідно до даних, які містяться в
характеристиці засудженого, він ніде не працює, пиячить.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду про
призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу за вчинення нового
злочину і за сукупністю вироків із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
в даному випадку не є необхідним й достатнім.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду
щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий
судовий розгляд.
При новому судовому розгляді суду належить повно і всебічно
дослідити обставини справи, дати належну оцінку зібраним і
дослідженим по справі доказам і в разі встановлення винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій правильно кваліфікувати його дії
та призначити засудженому покарання відповідно до вимог закону, а
покарання, що було визначене за вироком від 15 листопада 2006
року, слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
ухвалила:
касаційне подання заступника прокурора Луганської області
задовольнити.
Вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області
від 15 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Судді:
Синявський О. Г. Філатов В.М. Глос Л.Ф.