У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора потерпілих захисників
Казнадзея В.В., ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні 12 липня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та
захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Київської
області від 7 вересня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця с. Зеленьки Миронівського району
Київської області, не судимого,
за ч. 1 ст. 129 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки обмеження
волі, за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ятнадцять років позбавлення волі, за п. 1 ч. 2
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на довічне позбавлення волі, а на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів йому
призначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2
сто тисяч грн. і на користь потерпілого ОСОБА_1 один мільйон грн.
на відшкодування моральної шкоди та 594 грн. 64 коп. судових
витрат.
ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 10 травня 2005 року
у м. Миронівка Київської області скоїв умисне вбивство ОСОБА_6 і
ОСОБА_7, а також вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_8 та
малолітнього ОСОБА_9 і погрожував вбивством ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за
таких обставин.
ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 з лютого 2002 року проживали
однією сім'єю не перебуваючи у шлюбі у будинку потерпілої
АДРЕСА_1. Разом з ними проживали діти потерпілої від попередніх
шлюбів ОСОБА_7, ОСОБА_8 і малолітній ОСОБА_9. Проживаючи разом,
засуджений допомагав потерпілій у її бізнесі, роздрібній торгівлі
продовольчими товарами. На початку травня 2005 року ОСОБА_5
перестав проживати з потерпілою і став вимагати від неї розрахунку
за його допомогу у бізнесі - квартиру у м. Києві і новий імпортний
автомобіль, або щоб вона надала йому достатньо коштів на їх
придбання, у чому потерпіла йому відмовила. Переконавшись у
безрезультатності своїх вимог, засуджений 10 травня 2005 року
близько 7 год. 40 хв., з метою помсти із зарядженою рушницею
зайшов до будинку ОСОБА_6, де, бажаючи вбити останню, вистрілив у
неї, заподіявши їй наскрізні вогнепальні рани живота і тазу.
Продовжуючи злочинні дії, він здійснив постріл також у сина
потерпілої -ОСОБА_8, який лежав у ліжку, заподіявши йому
вогнепальні поранення внутрішніх органів. Після пострілів у
ОСОБА_6 і її сина ОСОБА_8, засуджений з близької відстані
вистрілив також у малолітнього ОСОБА_9, який стояв поруч і був
очевидцем подій, заподіявши вогнепальне поранення тканин лівого
передпліччя з внутрішньої сторони, але якому вдалося втекти з
будинку. Після зазначених подій, реалізуючи свій злочинний намір
на вбивство потерпілих, ОСОБА_5 вчинив ще один постріл з близької
відстані в голову ОСОБА_6, яка лежала непритомна на підлозі, таким
чином убивши її. Заподіявши смерть ОСОБА_6 та вчинивши замах на
вбивство ОСОБА_8 і ОСОБА_9, засуджений, продовжуючи свої дії,
направлені на вбивство ОСОБА_7 і ОСОБА_9, став переслідувати їх по
вул. Кондратовича у м. Миронівка, де знову вистрілив у
малолітнього ОСОБА_9, але не влучив у нього. Після чого став
переслідувати дітей на автомобілі. Побачивши ОСОБА_7 в автомобілі
ОСОБА_12, в якому останній заховався, засуджений прицільно
вистрілив у нього, заподіявши вогнепальні поранення внутрішніх
органів, від яких той помер на місці. В подальшому ОСОБА_5 прибув
до будинку АДРЕСА_2, де погрожував вбивством ОСОБА_10 і ОСОБА_11,
демонструючи заряджену рушницю та зробивши постріл з неї в дерево.
Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок вогнепального поранення
голови з утворенням відкритого перелому кісток черепа і
розміженням речовини головного мозку, а ОСОБА_7 - від
вогнепального поранення органів грудної клітини та настанням
гострої кровотечі.
Потерпілим ОСОБА_8 внаслідок вогнепального поранення завдані
тяжкі тілесні ушкодження, а малолітньому потерпілому ОСОБА_9 -
легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_5
просить вирок щодо нього скасувати і направити справу на новий
судовий розгляд у зв'язку з тим, що суд однобічно розглянув справу
і не взяв до уваги його психічний стан під час вчинення дій щодо
своєї співмешканки та її дітей. Він перебував у такому стані, що
сам не розумів що діяв, а потім і сам хотів покінчити із своїм
життям, вистріливши собі в область серця. Тільки стаціонарно
комплексна псіхолого-псіхіатрічна експертиза могла визначити його
стан, в призначенні якої суд безпідставно відмовив. Вважає, що він
повинен нести відповідальність за ст. 116 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
так як вчинив вбивство у стані сильного душевного хвилювання. Крім
того органи досудового слідства і суд не встановили всіх обставин
справи в деталях, черговість пострілів і розташування потерпілих в
будинку під час пострілів у них. Не встановлена також загальна
кількість пострілів. Не встановив суд також те, чи вчиняв він
постріли на подвір'ї будинку у малолітнього ОСОБА_9, а також
недостатньо перевірив його дії, які органи досудового слідства і
суд оцінили як погрозу вбивством ОСОБА_10 і ОСОБА_11.
В касаційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_13, наводячи
аналогічні підстави, ставить питання про скасування вироку і
направлення справи на новий судовий розгляд для більш детальної
перевірки обставин вчинення вбивства засудженим своєї співмешканки
та її сина, врахувавши при цьому його психічний стан. На її думку,
матеріали справи свідчать про те, що засуджений перебував у стані
сильного душевного хвилювання, після вчинених ним дій він
намагався позбавити себе життя. Крім того, органами досудового
слідства і суд допустили неповноту слідства і не було встановлено
всіх деталей злочину, на які посилається у скарзі засуджений.
Захисник ОСОБА_4 з аналогічних підстав теж просить скасувати
вирок і направити справу на новий судовий розгляд.
У запереченні на касаційні скарги потерпілий ОСОБА_1
зазначає, що засуджений у стані сильного душевного хвилювання не
перебував, а лише хотів помститися його дочці за те, що вона не
стала з ним проживати, відмовилась утримувати його, купити йому
квартиру у м. Києві та автомобіль і передати йому значну суму
грошей, яких не мала.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи
захисника ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи
поданих ними і засудженим касаційних скарг, думку потерпілих
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про безпідставність касаційних скарг, міркування
прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг
та залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає
підстав для їх задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні
зазначених у вироку злочинних дій відповідають фактичним
обставинам справи, підтверджуються дослідженими у судовому
засіданні доказами і є правильними.
Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку,
насамперед, на показання самого засудженого, які він давав на
досудовому слідстві та в судовому засіданні.
Зміст його показань зводився до того, що з 2002 року він
проживав однією сім'єю з ОСОБА_6 і її дітьми у будинку, що належав
їй. Він допомагав ОСОБА_6 у всіх її бізнесових справах і магазини,
власником яких була ОСОБА_6, приносили прибуток. Стосунки з її
сім'єю у нього були хорошими. Потім почались розмови про те, що
вона розділить між ними бізнес та зароблені гроші, і він зможе
собі найти іншу жінку. У квітні 2005 р. ОСОБА_6 йому сказала, що
їх прибуток склав 200 тис. доларів і дала зрозуміти, що не хоче
більше з ним спільно жити. 9 травня ОСОБА_6 запросила його на день
народження до сина. Він прийшов до будинку ОСОБА_6, відбулась з
нею розмова, під час якої вона його ображала, обвинувачувала у
тому, що він розбив її сім'ю, у зв'язку з чим між ними виникла
сварка, під час якої він зробив їй ляпаса і пішов до свого дому.
Дома взяв п'ятизарядну рушницю і патрони з метою застрелитись, але
не став цього робити, надіючись помиритись із ОСОБА_6. Взяв також
каністру з бензином на той випадок, якщо помиритись з нею не
вдасться, щоб підпалити себе у дворі її будинку. Вранці 10 травня
2005 р. з рушницею, патронами та каністрою бензину поїхав до
будинку ОСОБА_6, зайшов у дім, після декількох образливих слів
ОСОБА_6 повернувся до автомобіля, взяв рушницю і замість того, щоб
вистрілити в себе, вистрілив у ОСОБА_6, яка була на кухні. Зайшов
у спальну кімнату і вистрілив у напрямку ліжка, де був ОСОБА_8.
Потім вийшов, почув крик, та відчув, що хтось схопив його за
одежу. Від несподіванки він повернувся і вистрілив у напрямку
дверей, де був ОСОБА_9. Після цього пройшов на кухню. Яким чином
опинився на вулиці не пам'ятає. Пам'ятає, що проїжджав біля
автомобіля "Жигулі" червоного кольору. Чи стріляв у ОСОБА_7, що
був у автомобілі - не пам'ятає. Потім зупинив автомобіль на
перехресті вулиць Леніна і Київської, з рушницею підходив до
перехожих, просив вистрілити у нього, вистрілив у дерево, щоб
продемонструвати, що рушниця заряджена, нікому вбивством не
погрожував. В ОСОБА_9 не стріляв, вважає постріл випадковим, а на
подвір'ї в нього взагалі пострілів не здійснював. Свої дії по
відношенню до ОСОБА_6 та Засухи ОСОБА_8 пояснив тим, що зробив це
у стані сильного душевного хвилювання.
З цих показань засудженого вбачається, що він не заперечує
факту умисного заподіяння смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 та замаху на
вбивство ОСОБА_8 і заподіяння вогнепального поранення малолітньому
ОСОБА_9 за обставин, наведених у вироку. Цей факт підтверджується
матеріалами справи, в касаційних скаргах не оспорюється і те, що
ці дії вчинив саме ОСОБА_5 в колегії суддів сумнівів не викликає
Висновки суду про доведеність винності засудженого у повному
обсязі обвинувачення, крім його особистих показань, в яких він
визнав себе винуватим частково, знайшли своє об'єктивне
підтвердження іншими дослідженими судом об'єктивними доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні, а
потерпілого ОСОБА_8 під час досудового слідства, які спростували
показання засудженого про його хороші відносини з їх мамою
ОСОБА_6, від якої він вимагав гроші і погрожував їй і всім її
дітям розправою. Вони, зокрема, зазначили, що10 травня 2005 р.
вони були у будинку і всі події бачили на власні очі. Вони
проснулись від крику мами і побачили, що у дім зайшов засуджений з
рушницею і зразу вистрілив у їх маму на кухні, потім вистрілив у
брата ОСОБА_8, що лежав у ліжку, а потім і у ОСОБА_9, поранивши
його. Вони вибігли з будинку і стали тікати, намагаючись
заховатись. Першим з будинку вибіг їх брат ОСОБА_7, а потім
ОСОБА_9. Засуджений ще раз вистрілив у ОСОБА_9 на вулиці, але не
попав. Чітко пам'ятають, що у маму і у ОСОБА_9 ОСОБА_5 стріляв
двічі.
Показаннями потерпілої ОСОБА_2 яка також спростувала
показання засудженого про хороші відносини його із ОСОБА_6. Він не
працював, а лише вимагав у неї гроші. 9 травня 2005 р. сестра
телефонувала їй, говорила, що боїться за своє життя, що його
майнові вимоги занадто великі, а у неї таких грошей не було.
Показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що засуджений дійсно
вимагав гроші у її дочки і погрожував розібратись з нею, що потім
і зробив.
Показаннями свідка ОСОБА_14, яка підтвердила, що у зазначений
час на подвір'ї сім'ї ОСОБА_6 лунали постріли, а потім з будинку
вибігли діти ОСОБА_6, першим ОСОБА_7 а потім ОСОБА_9, який
попросився, щоб вона його сховала. Він був поранений і вона
перев'язала його поранену руку, а засуджений на автомобілі догнав
автомобіль, в який сів ОСОБА_7 і з рушниці вистрілив у те місце де
він сидів. Потім ОСОБА_5 став розшукувати ОСОБА_9.
Показаннями свідка ОСОБА_12, який вказав на те, що засуджений
під'їхав до його автомобіля, у якого заглух двигун і в якому
сховався хлопець, вийшов з рушницею з автомобіля і прицільно
вистрілив через скло дверей у хлопця. Він викликав карету швидкої
допомоги, але хлопець помер в автомобілі.
Показаннями потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 під час досудового
слідства (т. 1 207-208, 210-212), які засвідчили те, що у
зазначений час до них підходив засуджений з рушницею, просив щоб
вини зробили постріл у нього з його рушниці, а якщо вони
відмовляться, то він вистрілить у них. Для демонстрації та
залякування їх, ОСОБА_5 зробив постріл у дерево. Вони обоє у той
момент вважали і оцінили ситуацію таким чином, що він може їх
вбити з рушниці. Загрозу їх життю вважали реальною.
Показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що у зазначений у вироку
час засуджений з рушницею підходив до нього і просив зробити
постріл у нього, пояснюючи це тим, що він таких натворив справ, що
його можуть посадити надовго, а він сидіти не хоче, але йому
особисто вбивством не загрожував. Потім він вистрілив сам у себе,
коли побачив, що під'їхала міліція.
За даними протоколів огляду місця події, на кухні у будинку
АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_6 з вогнепальними пораненнями та інші
сліди від пострілів з рушниці: сліди від шроту на стінах, дверях,
меблях, гільзи від патронів, пижі та інші сліди, які свідчать про
неодноразові постріли в будинку з рушниці. Аналогічні сліди
виявлені і біля будинку, що свідчить про вчиненні пострілів з
рушниці і на подвір'ї будинку (т.1, а.с. 16-34), а за даними
протоколу огляду автомобіля ВАЗ 21013, що належить ОСОБА_12, у
зазначеному автомобілі виявлено труп ОСОБА_7 з вогнепальними
пораненнями тулубу та інші сліди від пострілу з рушниці (т.1, а.с.
70-73).
Показаннями зазначених потерпілих і свідків, а також даними
протоколів огляду місця події, спростовуються твердження
засудженого та його захисників у касаційних скаргах про те, що
засуджений не мав наміру вчинити вбивство малолітнього потерпілого
ОСОБА_9 і не вчиняв пострілів на подвір'ї будинку, та про те, що
він не погрожував вбивством потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_11, а тому
їх скарги в цій частині не грунтуються на матеріалах справи і є
безпідставнимим.
За даними висновків судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_6
та ОСОБА_7, на їх тілах виявлені численні вогнестрільні поранення,
що стали причиною їх смерті (т.2, а.с. 56-68, 73-87).
Дані висновків судово-медичних експертиз потерпілих ОСОБА_9 і
ОСОБА_8 свідчать про заподіяння їм вогнепальних поранень різної
ступені тяжкості, а обставини їх спричинення свідчать про замах на
їх вбивство (т.2, а.с. 91, 95-97).
Даний судом аналіз показань потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_8,
ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_14.,
ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 свідчать про те, що суд
дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що
злочинні дії ОСОБА_5 вчинені не у стані сильного душевного
хвилювання. Жодних даних про перебування засудженого у такому
стані не встановлено ні під час досудового слідства, ні в судовому
засіданні. Твердження засудженого і його захисників про
знаходження засудженого під час вчинення злочинів у стані сильного
хвилювання не є переконливими і спростовуються встановленими судом
об'єктивними даними.
Так, за даними висновків амбулаторної комплексної судової
психолого-психіатричної експертизи від 29.12.05 р. ОСОБА_5 у
період часу, що стосується скоєння ним інкримінованих йому
злочинних дій, міг правильно сприймати і усвідомлювати їх
протиправність та міг керувати своїми діями, він не є психічно
хворим, не хворів і не хворіє на будь-які психічні захворювання,
що не давали можливості йому правильно сприймати та усвідомлювати
вчинені ним дії при здійсненні умисного вбивства ОСОБА_6 і
ОСОБА_7, замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та погроз
вбивством ОСОБА_10 і ОСОБА_11 У момент вчинення вказаних злочинів
ОСОБА_5 у стані фізіологічного ефекту не перебував (т.3, а.с.
245-258).
Зазначена експертиза проведена компетентною комісією із
залученням досвідчених фахівців, якими були враховані всі дані, що
були встановлені під час досудового слідства та інші дані, на які
вказував засуджений та його захисники. Дослідження, що
проводились, та висновки зазначеної експертизи достатнім чином
умотивовані, логічні, обгрунтовані, ніяких суперечностей не
містять і такі, що не викликають сумнівів, а тому висновок суду
про недоцільність призначення додаткової стаціонарної комплексної
судової психолого-психіатричної експертизи є правильним, що
відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.
За таких даних, колегія суддів вважає твердження у касаційних
скаргах засудженого та його захисників про необхідність
призначення стаціонарної комплексної судової
психолого-психіатричної експертизи з метою більш детального
дослідження психічного стану засудженого в період часу скоєння ним
зазначених злочинів - є необгрунтованим і не відповідає матеріалам
справи.
Iз матеріалів справи вбачається, що слідчими органами і судом
досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне
значення для правильного вирішення справи.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, п.п.1, 2
ч. 2 ст. 115; п. 1 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 129 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства
чи суду, порушень ними норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які були б
підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено. Не
виявлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно
розглянути справу і постановити законний і обгрунтований вирок.
Покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами
закону, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності
вчиненого, даних про його особу, а також всіх обставин, які мають
значення для справи. Дослідивши всі обставини справи та інші дані
в їх сукупності, суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що
ОСОБА_5 становить для суспільства особливо велику небезпеку. Про
це свідчить кількість потерпілих, яким заподіяна смерть, скоєння
злочину щодо жінки і її дітей, у присутності дітей, та вчинення
замаху на вбивство малолітньої дитини, а тому призначення
засудженому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк
суд обгрунтовано визнав не достатнім для його виправлення та
попередження нових злочинів.
Підстав для зміни чи скасування вироку не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 та
захисника адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок
Апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2006 року щодо
ОСОБА_5 - без зміни.
с у д д і:
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Мороз М.А.