У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2007
року.
Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської
області від 14 листопада 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянина України,
який має на утриманні неповнолітню дитину, несудимого,-
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 17 червня
2006 року приблизно в 00 год. 30 хвилин, перебуваючи в будинку
ОСОБА_2, розташованому в с. Нерубаївка Новоукраїнського району,
під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних
стосунків, умисно завдав сокирою удар по голові потерпілому
ОСОБА_3, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження у виді
відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом
кісток склепіння черепу, крововиливом під тверду й м'яку мозкові
оболонки, забійної рани голови.
Цей вирок районного суду вироком апеляційного суду
Кіровоградської області від 03 квітня 2007 року за апеляцією
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції скасовано в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та визнано його винуватим у замаху на
умисне вбивство потерпілого. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст.
15, ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено за цим
законом 7 років позбавлення волі. У решті вирок Новоукраїнського
районного суду Кіровоградської області залишений без зміни.
Як визнав апеляційний суд, умислом ОСОБА_1 охоплювалось
настання смерті потерпілого. Свої дії, направлені на умисне
вбивство, він не довів до кінця з причин, що не залежали від його
волі, оскільки у події втрутився свідок ОСОБА_4 та вирвав із рук
ОСОБА_1 сокиру.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи
фактичні обставини справи, вважає, що апеляційним судом
неправильно застосований кримінальний закон та призначено надто
суворе покарання, без належного врахування даних про його особу та
відношення до вчиненого. Просить вирок апеляційного суду змінити:
перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. Крім
цього вказує, що під час апеляційного розгляду справи було
порушено його право на захист, оскільки йому не була вручена
апеляція прокурора і він не зміг належним чином підготуватися до
захисту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав
вирок апеляційного суду законним та обгрунтованим, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
У відповідності до вимог кримінального закону у тих випадках,
коли до кримінальної відповідальності притягнуто особу, яка діяла
з умислом на заподіяння фізичної шкоди потерпілому, належить
ретельно досліджувати характер вчинених нею діянь та поведінку,
яка передувала злочину, під час його виконання і після цього, з
тим щоб усі дані, які розкривають зміст і спрямованість його
умислу, були враховані при прийнятті рішення щодо юридичної оцінки
вчиненого.
Засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суді
пояснював, що між ним та братом його співмешканки ОСОБА_3 виникла
сварка, яка переросла у бійку, під час якої він (ОСОБА_1) вдарив
потерпілого сокирою по голові.
Свідок ОСОБА_4 - брат засудженого підтвердив, що між Шостаком
С.В. та ОСОБА_3 мала місце бійка, в яку він (ОСОБА_4) втрутився та
розборонив їх. Після цього ОСОБА_1 взяв сокиру та з великою силою
завдав нею удар по голові ОСОБА_3 та намагався ще раз ударити
потерпілого сокирою по голові, чому він (ОСОБА_4) завадив,
забравши у ОСОБА_1 сокиру.
З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у
потерпілого були виявлені тяжкі тілесні ушкодження у виді
відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом
кісток склепіння черепа, крововиливом під тверду й м'яку мозкові
оболонки, забійної рани голови, забою головного мозку тяжкого
ступеня, мозкової коми 3-го ступеня. Вказані тілесні ушкодження
утворилися від дії тупого твердого предмета, яким може бути обух
сокири.
Врахувавши показання свідка ОСОБА_4 щодо дій засудженого та
причини їх припинення, а також дані щодо знаряддя злочину,
характеру заподіяних тілесних ушкоджень, їх локалізації та
механізму спричинення, апеляційний суд дійшов правильного
висновку, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне вбивство
ОСОБА_3, але ним цей злочин не було закінчено з причин, що не
залежали від його волі.
За встановлених фактичних обставин справи дії ОСОБА_1
кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
правильно.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які
тягнуть скасування чи зміну вироку, по справі не встановлено.
Посилання засудженого на те, що йому не була вручена копія
апеляції прокурора, чим порушено його право на захист, є
безпідставними та спростовуються матеріалами справи, із яких
убачається, що засудженому у встановленому законом порядку
направлялась копія апеляції прокурора .
Міра покарання за цим законом визначена ОСОБА_1 із
дотриманням вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням
характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його
особу та всіх обставин, що пом'якшують відповідальність, у тому
числі і тих, на які є посилання у касаційній скарзі. Призначене
покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та
попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення покарання не вбачається.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок
апеляційного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2007 року
щодо нього - без зміни.
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Верещак В.М. Мороз М.А.