У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кравченка К.Т.,
суддів Канигіної Г.В., Пошви Б.М.
за участю прокурора Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25
квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 4
липня 2006 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця с. Весніно Iскитимського району Новосибірської
області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі;
- за ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у розмірі
510 гривень.
Відповідно до ст. 72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначене
ОСОБА_1 покарання у виді штрафу виконується самостійно.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього
обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 4 липня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 змінено. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 122
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідно до ст. 44 КК України 1960
( 2001-05 ) (2001-05)
р. - штраф у розмірі 510 гривень.
Відповідно до ст. 72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначене
ОСОБА_1 покарання у виді штрафу виконується самостійно. На
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від
відбування покарання за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього
обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 жовтня
2000 року приблизно о 16 годині, знаходячись в дворі будинку
АДРЕСА_1, під час сварки на ганку цього будинку з ОСОБА_2, умисно
штовхнув її руками, від чого остання впала на землю, та згідно з
висновками судово-медичної експертизи отримала забиту рану правого
плеча і куприка, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що
спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_1 1 травня 2001 року приблизно о 18 годині,
знаходячись в дворі зазначеного будинку, під час сварки з ОСОБА_3
вирвав з його рук лопату, якою умисно завдав останньому більш
трьох ударів в різні частини тіла, спричинивши потерпілому тілесні
ушкодження у виді: вторинного перелому 9-го ребра по лопаточній
лінії зліва, скальпіровану рану і садно на лівому передпліччю, які
відносяться до середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад
здоров'я.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, даючи свій аналіз
обставина справи, просить судові рішення щодо нього скасувати, а
справу закрити за недоведеності його вини. Мотивує тим, що
інкриміновані йому злочини він не вчиняв, справу щодо нього
сфабриковано, висновок суду не відповідає фактичним обставинам
справи, досудове та судове слідство проведено однобічно, неповно
та з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення
касаційної скарги без задоволення та необхідність скасування
судових рішень щодо ОСОБА_1 і закриття справи за збігом строку
давності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно
залишити без задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у
заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило
короткочасний розлад здоров'я та тілесного ушкодження, що
спричинило тривалий розлад здоров'я, підтверджується зібраними у
справі та наведеними у вироку доказами.
В основу цього рішення суд поклав показання потерпілої
ОСОБА_2, яка пояснила за яких обставин ОСОБА_1 штовхнув її з ганку
та вона впала в купу цегли, а також про обставини побиття ОСОБА_3
З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 вирвав
з його рук лопату та завдав нею потерпілому удари.
Крім того, такі показання підтверджуються сукупністю всіх
інших зібраних у справі доказів. Зокрема, показаннями свідків
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз: ОСОБА_3 за
вищевказаних обставин у вказаний строк заподіяно середньої
тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад
здоров'я, а ОСОБА_2 -___ легкі тілесні ушкодження.
Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти
обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у
вчиненні інкримінованих йому діянь.
Разом з тим судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасування
в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
з таких підстав.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
згідно з ч. 2 ст. 12 цього Кодексу є злочином невеликої тяжкості і
максимальним покаранням за його вчинення є два роки обмеження
волі, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
особа звільняється від кримінальної відповідальності у разі
вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене
покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, якщо з дня
вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили
минуло три роки.
На момент ухвалення вироку щодо ОСОБА_1 від 25 квітня 2006
року закінчився трьохрічний строк давності притягнення його до
кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 125
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вчинений ним 19 жовтня 2000 року, навіть з
урахуванням вчинення ОСОБА_1 1 травня 2001 року нового злочину,
оскільки згідно з ч. 3 ст. 49 цього Кодексу строки давності в
таких випадках обчислюються окремо за кожний злочин. За таких
обставин суд повинен був прийняти рішення в порядку, передбаченому
ст. 11-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Злочин, вчинений ОСОБА_1 1 травня 2001 року, відповідно до ч.
3 ст. 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
належить до злочинів середньої
тяжкості. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу особа
звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня
вчинення такого злочину і до дня набрання вироку законної сили
минуло п'ять років.
Отже, 4 липня 2006 року, на день розгляду справи апеляційним
судом, тобто до набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Відповідно до вимог ст. 376 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
апеляційний суд повинен був скасувати обвинувальний вирок і
закрити справу.
При розгляді цієї справи апеляційний суд не дотримався
вказаних норм закону.
Згідно зі ст. 400-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
касаційний суд,
встановивши обставини, передбачені ст. 11-1 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
В порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок Слов'янського
міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року та
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 4 липня 2006 року щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити у зв'язку із закінченням
строків давності.
Судді:
К.Т. Кравченко Г.В. Канигіна Б.М. Пошва