У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Кравченка К.Т.,
суддів за участю прокурора захисника
Канигіної Г.В., Пошви Б.М. Дрогобицької О.М. ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 12 липня 2007
року матеріали справи за касаційним поданням заступника
Генерального прокурора України на постанову Шевченківського
районного суду м. Києва від 23 січня 2007 року та ухвалу
Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2,
у с т а н о в и л а:
старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів на
транспорті Генеральної прокуратури України 30 листопада 2006 року
виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за
ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Згідно із постановою, приводом для порушення кримінальної
справи були висновки прокурорської перевірки додержання законності
при здійсненні господарсько-фінансової діяльності Національної
акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України", а підставами -
встановлення в ході перевірки достатніх даних, що вказували на
наявність у діях колишнього голови правління НАК "Нафтогаз
України" ОСОБА_2, зловживання службовим становищем, в особистих
інтересах та інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки,
а саме - матеріальну шкоду державі.
23 січня 2007 року Шевченківський районний суд м. Києва,
розглянувши скаргу ОСОБА_2 про відсутність підстав і приводів для
порушення кримінальної справи щодо нього, виніс постанову, якою
скасував постанову прокурора Генеральної прокуратури України від
30 листопада 2006 року про порушення кримінальної справи і
відмовив у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за фактом
зловживання службовим становищем, всупереч інтересам служби, що
спричинило тяжкі наслідки.
Постанова місцевого суду була оскаржена прокурором, який брав
участь розгляді справи судом першої інстанції, до Апеляційного
суду м. Києва, який 15 лютого 2007 року відмовив останньому у
скасуванні зазначеної постанови Шевченківського районного суду м.
Києва.
У касаційному поданні заступник Генерального прокурора
України просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та відмовити
у задоволенні його скарги. Прокурор вважає, що місцевий та
апеляційний суди при прийнятті рішень у даній справі істотно
порушили кримінально-процесуальний закон.
Заслухавши доповідача, прокурора підтримавшого подання,
заперечення захисника ОСОБА_1, колегія суддів, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи прокурора та заперечення
захисника, вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Скасовуючи постанову прокурора про порушення справи щодо
ОСОБА_2, місцевий суд вказав, що на час порушення кримінальної
справи органи досудового слідства не мали достатніх приводів для
прийняття такого рішення.
При цьому суд зробив аналіз пояснень посадових осіб НАК
"Нафтогаз України", і зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відомостей, що містяться у договорах між НАК "Нафтогаз України" і
ТОВ "Українські середземноморські авіалінії", додатках, актах на
виконання робіт, розпорядженнях та інших документах. На підставі
аналізу цих документів суд зробив висновок, що органи досудового
слідства не взяли до уваги низку обставин, що містяться у
проаналізованих судом документах.
Суд визнав, що матеріали надані суду не містять у собі дані
щодо причетності ОСОБА_2 до використання та розпорядження коштами
всупереч інтересам служби та з використанням службового становища.
Суд також зробив висновок, що подані матеріали не мають
відомостей, що свідчать про те, що між діями ОСОБА_2 та настанням
тяжких наслідків у вигляді матеріальної шкоди заподіяної державі,
є причинний звcязок.
Наприкінець, підсумовуючи свій висновок, суд вказав, що
матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи
щодо ОСОБА_2 не містять в собі достатніх даних, котрі свідчили б
про наявність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2
ст.364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а приводи і підстави, передбачені
ст.ст.94, 98 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
- відсутні.
Колегія суддів вважає, що дане рішення місцевого суду є
неправильним і необгрунтованим, оскільки не грунтується на законі.
За змістом ст.236-8 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, суд, розглядаючи
скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо
конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав
для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання
даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому, суд
не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що
вирішуються судом при розгляді справи по суті. Аналогічного змісту
вимоги містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №1
від 11 лютого 2005 року "Про деякі питання, що виникають під час
розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання,
слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи"
( v0001700-05 ) (v0001700-05)
.
Згідно ч.1 ст.94 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, приводом для
порушення кримінальної справи, крім інших, можє бути й
безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.
Відповідно до вимог ч.2 ст.94 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що
вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального
процесу перевіряється лише наявність обcєктивних ознак, що
характеризують подію злочину і закон не вимагає від відповідних
органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи,
надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.
Зазначені вимоги закону й розcяснення Пленуму Верховного Суду
України місцевим судом залишені поза увагою. Як свідчать матеріали
справи, суд, замість перевірки наявності підстав і приводів,
вдався до оцінки доказів, що були зібрані прокуратурою. При цьому,
місцевий суд зробив висновок про те, що прокуратурою не
встановлено факт заподіяння істотної шкоди державним інтересам, а
також про те, що зібрані документи не містять даних, які свідчили
б про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину.
Крім того, суд констатував, що дії органів досудового
слідства можуть породити наслідки, що виходять за межі
кримінально-процесуальних відносин.
Проте, відповідно до вимог ст.64 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
наведені обставини (висновки) можуть бути встановлені лише при
провадженні досудового слідства, в умовах визначених
кримінально-процесуальною процедурою.
Суд замість перевірки наявності приводів і підстав для
порушення кримінальної справи дав оцінку обставинам вчинення дій
ОСОБА_2, що підлягають зcясуванню лише після порушення
кримінальної справи на стадії досудового слідства.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не
звернув увагу на допущені помилки і постановив незаконне рішення,
яке, як і постанова місцевого суду, підлягають скасуванню.
При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно
дотриматися вимог ст.238-8 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, перевірити
доводи скарги ОСОБА_2 й прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23
січня 2007 року про скасування постанови прокурора про порушення
кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та ухвалу Апеляційного суду м.
Києва від 15 лютого 2007 року про залишення вказаної постанови без
зміни скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Канигіна Г.В. Пошва Б.М.