У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Пошви Б.М. і Канигіної Г.В.,
прокурора
Микитенка О.П.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2,
ОСОБА_1, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок колегії
суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Донецької області від 22 вересня 2006 року,
яким засуджено:
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Сніжне Донецької області, раніше
неодноразово судимого, у т.ч. 18.05.2006 р. за ч. 3 ст. 357, ч. 2
ст. 187, ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років позбавлення
волі,
за ч. 3 ст. 187 КК Україна на 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ч.
4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням покарання за
попереднім вироком - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця с. Веснік, Адапського району,
Краснодарського краю РФ, раніше неодноразово судимого, у т. ч.
28.02.2006р. за ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 3 і 4 ст. 187, ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років позбавлення волі з конфіскацією
майна,
за п.п. 1,9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням покарання за попереднім вироком - до довічного
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю;
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_3, уродженця м. Шахтарська Донецької області,
раніше судимого у т.ч. 19.09. 2000 році Пролетарським районним
судом м. Донецька за ч. 2 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, звільненого 21.06.2003 року після відбуття
покарання,
за п.п. 1,9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
урахуванням покарання за попереднім вироком - до довічного
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю;
Як визнав суд, 30 серпня 2003 року в м. Сніжному Донецької
області ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, озброївшись обрізом
мисливської рушниці та ножем, прийшли до магазину приватного
підприємства "ОСОБА_6", що знаходиться на вул. Гашека. ОСОБА_3, з
метою відвернути увагу продавця, зайшов у магазин, а ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 намагалися проникнути у приміщення з тильної сторони. Коли
знайомий IНФОРМАЦIЯ_4 - ОСОБА_7 учинив їм опір, ОСОБА_3 став
погрожувати йому ножем. ОСОБА_7, захищаючись, ударив ОСОБА_3 два
рази металевим прутом, після чого нападники зникли з місця події.
Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, після вчинення розбійного нападу на
магазин приватного підприємства "ОСОБА_6", на пропозицію ОСОБА_2
за попередньою змовою групою осіб, вирішили вчинити розбійний
напад з проникненням у житло сім'ї ОСОБА_8, що проживає в
АДРЕСА_1.
Приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2 і озброєний кухонним ножем
ОСОБА_3, з ОСОБА_1, у якого після вчинення розбійного нападу на
магазин знаходився обріз мисливської рушниці, підійшли до житла
ОСОБА_8.
У цей час подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вийшли на город, що
поруч із житлом, де ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 напали на них із
застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я
особи, яка зазнала нападу.
При цьому ОСОБА_2 умисно завдав чисельні удари в голову
ОСОБА_9 руками, а ОСОБА_1 - обрізом мисливської рушниці, від чого
потерпілий упав на землю.
ОСОБА_3 напав на ОСОБА_8, приставивши їй до горла ніж, а
ОСОБА_2 завдав їй чисельні удари руками й ногами по тілу, від яких
вона впала на землю. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 направилися у будинок, з
метою заволодіння майном, а ОСОБА_1 залишився утримувати
потерпілих.
На подвір'ї ОСОБА_2 побачив ОСОБА_10 - матір потерпілих, яка
є особою похилого віку. Для усунення перешкоди з її боку, ОСОБА_2
напав на неї, ударив рукою в голову, спричинивши їй легкі тілесні
ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, від чого остання
знепритомніла.
Після цього ОСОБА_3 і ОСОБА_2 проникли в житло потерпілих і
заволоділи майном на суму 123 грн.
Не знайшовши іншого майна, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину
втік, а ОСОБА_3 повернувся до подружжя ОСОБА_8, яких утримував
ОСОБА_1.
Вийшовши за межі попередньої домовленості усіх засуджених на
вчинення розбійного нападу, у ОСОБА_1 і ОСОБА_3, з метою приховати
вчинений злочин - розбійний напад на сім'ю ОСОБА_8, виник умисел
на заподіяння смерті двом особам - подружжю ОСОБА_8.
З цією метою ОСОБА_1 обрізом мисливської рушниці завдав
чисельні удари в обличчя і голову ОСОБА_9, а ОСОБА_3 одночасно 5-7
ударів ножем у живіт, спину йому та ОСОБА_11, заподіявши тяжкі
тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від
яких смерть обох потерпілих настала на місці злочину.
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що
події злочину - розбійного нападу на магазин не було, судом
невірно встановлено фактичні обставини справи, без урахування його
показань у судовому засіданні. Зазначає, що під час нападу на
подружжя ОСОБА_8 перебував у стані сильного душевного хвилювання,
а тому йому призначено надмірно суворе покарання, без урахування
пом'якшуючих його вину обставин;
засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, як
незаконний. Зазначає, що в його діях немає складу злочину,
оскільки він, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 добровільно відмовилися від
розбійного нападу на магазин. Вважає, що показання ОСОБА_3 не
можна покласти в основу вироку, оскільки він отримував травму
голови, а тому не пам'ятає обставин події;
засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, як
незаконний, оскільки вважає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обмовили його.
Нападу на магазин не було взагалі, участі у вбивстві подружжя
ОСОБА_8 він не брав, а тому вважає, що кримінальну справу за
обвинуваченням його за п.п. 1,9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
слід закрити;
захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять вирок щодо ОСОБА_3 і
ОСОБА_1 у частині кваліфікації їх дій за п.п. 1,9, 12 ч. 2 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу закрити за
недоведеністю їх вини у вчиненні умисного вбивства подружжя
ОСОБА_8.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого ОСОБА_1 про перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
епізодом обвинувачення в умисному вбивстві потерпілих ОСОБА_8,
оскільки умислу на позбавлення їх життя у них не було, думку
прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали
кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг,
колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без
задоволення, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
розбійного нападу на магазин ПП "ОСОБА_6" спільно з ОСОБА_2 і
ОСОБА_3, яких за вчинення цього злочину засуджено вироком
апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2005 року (вирок
набрав законної сили), суд зробив на підставі досліджених у
судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.
Зокрема, він грунтується на показаннях засуджених ОСОБА_2 і
ОСОБА_3, самого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_12,
ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які досліджувалися у суді.
Суд ретельно перевірив у судовому засіданні доводи
засудженого ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній
скарзі, про те, що вони добровільно відмовилися від розбійного
нападу на магазин.
Викладені у вироку мотиви визнання цих доводів
безпідставними, направленими на уникнення від відповідальності за
вчинений злочин, колегія суддів вважає аргументованими і такими,
що відповідають матеріалам справи.
Виходячи із сукупності доказів, які було досліджено у
судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії
ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Що стосується аналогічних доводів касаційних скарг ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 про добровільну відмову від розбійного нападу на магазин,
то вони були предметом оскарження вироку від 25 лютого 2005 року,
яким їх засуджено за вчинення цього злочину.
Обгрунтованим є висновок суду і про доведеність вини
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу
із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я
особи, яка зазнала нападу з проникненням у житло, особами які
раніше вчинили розбійний напад, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в умисному
заподіянні смерті двом особам - подружжю ОСОБА_8 за попередньою
змовою групою осіб, з метою приховання іншого злочину.
В основу вироку суд поклав досліджені у судовому засіданні
показання засуджених ОСОБА_1 (т. 7, а.с. 97-104, т. 8, а.с.
260-266, т. 9, а.с. 149-151), ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 185-188, т. 7,
а.с. 231, т. 8, а.с. 246-252, т. 9, а.с. 147-149), ОСОБА_3 (т. 3,
а.с. 45-53, т. 8, а.с. 253-259, т. 9, а.с. 151-153) на досудовому
слідстві, де вони давали детальні показання про обставини вчинення
інкримінованих їм злочинів; свідка ОСОБА_16 (т. 2, а.с. 188,
192-193) про те, що її співмешканець ОСОБА_1 сказав, що вчинив
вбивство двох осіб ще з іншою особою; дослідженими у суді даними
протоколів відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_2,
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 55-63, 152-166, т. 7, а.с. 105-119,
т. 8, а.с. 14-17) про те, що вбивство потерпілих учинив також
ОСОБА_1; даними протоколів огляду місця події (т. 1, а.с. 25-36,
37-39), якими підтверджуються показання засуджених ОСОБА_2 і
ОСОБА_1 щодо обстановки у житлі ОСОБА_8.
Крім того, даними висновків судово-медичних експертиз від
16.10.2003 року (т. 4, а.с. 5-8), від 26.10.2003 року № 13\182 (т.
4, а.с. 16-17) та додаткових судово-медичних експертиз від
23.08.2004 року № 20/13/182 (т. 4, а.с. 49-50), від 23.08.2004
року № 21/11/184(т. 4, а.с. 58-58) потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_11
заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент
заподіяння, локалізація і спосіб яких відповідає тим ушкодженням,
які з показань самих засуджених заподіювалися ними.
Даними висновку судово-спектрографічної експертизи № 220 від
5 грудня 2003 року (т. 4, а.с. 113-114) підтверджуються показання
засудженого ОСОБА_1 про те, що удари в голову ОСОБА_9 він завдавав
обрізом мисливської рушниці.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те,
що показання ОСОБА_2 про обставини і характер учиненого ним
злочину, а також про участь ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у вчиненні
розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для
життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу з проникненням у
житло, після вчинення розбійного нападу на магазин та, ОСОБА_3 і
ОСОБА_1 в умисному заподіянні смерті двом особам - подружжю
ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб, є об'єктивними,
оскільки такі дані співпадають з іншими доказами у справі,
зазначеними у вироку, які могли бути відомі тільки особі, яка була
на місці події, вони є послідовними протягом усього досудового
слідства, а тому підстав вважати, що вони дані з метою обмовити
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 немає.
Критично оцінено судом також твердження засуджених ОСОБА_3,
що під час нападу на подружжя ОСОБА_8 він перебував у стані
сильного душевного хвилювання, ОСОБА_1 про те, що участі у
вбивстві подружжя ОСОБА_8 він не брав, як безпідставні, які є
аналогічні доводам їх касаційних скарг та захисників і направлені
на уникнення відповідальності за вчинене.
Як зазначив у вироку суд, про наявність у ОСОБА_3 і ОСОБА_1
умислу на протиправне позбавлення життя потерпілих з метою
приховати учинений на них розбійний напад, свідчать встановлені
судом фактичні обставини справи, зокрема, способу і знарядь
вчинення злочинів, кількості, характеру і локалізації, заподіяних
потерпілим тілесних ушкоджень.
Завдання потерпілим ударів: ОСОБА_1 - обрізом мисливської
рушниці, ОСОБА_3 - ножем, на думку суду позбавляли їх можливості
учиняти щодо засуджених активні дії, а тому колегія суддів не може
розцінювати твердження касаційної скарги засудженого ОСОБА_3, що
він перебував у стані необхідної оборони.
З наведених висновків судово-медичних експертиз про характер
заподіяних тілесних ушкоджень потерпілим та показань експерта
Агеєва А.М., які досліджувалися судом (т. 9, а.с. 201-203), про
неможливість розмежування тілесних ушкоджень заподіяних подружжю
ОСОБА_8 кожним засудженим, колегія суддів дійшла вірного висновку
про те, що засуджені діяли з умислом на вбивство двох осіб, чим
також спростовуються доводи захисників про недоведеність вини
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1,9, 12
ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Згідно висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_2,
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на період інкримінованих їм діянь усвідомлювали
свої дії та керували ними і застосування примусових заходів
медичного характеру не потребують (т. 4, а.с. 154-158, 122-124, т.
7, а.с. 188-193).
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування вироку, як про це йдеться у касаційних скаргах, не
встановлено.
Відсутні підстави для пом'якшення засудженим і покарання,
оскільки суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з
достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчинених
ними злочинів, дані про особи винних, а також обставини, що
пом'якшують покарання, зазначені у вироку, в тому числі й ті, на
які звертається увага у скаргах.
Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Донецької області від 22 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
К.Т. Кравченко Б.М.Пошва Г.В. Канигіна