У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Федченка О.С., Кліменко М.Р.
за участю прокурора
Микитенка О.П.
засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_3,
потерпілої
ОСОБА_5,
захисників-адвокатів
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5,
захисників-адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та
касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи,
на вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Чернігівської області від 12 квітня 2007 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, раніше не
судимого,
- за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно призначено 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження, громадянина України, раніше не
судимого,
- за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі,
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження, громадянина України, раніше не
судимого,
- за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі,
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження, громадянина України, не судимого в
силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
- за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі.
Стягнено на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування
моральної шкоди з ОСОБА_1 - 17 000 грн, із ОСОБА_2 - 13 000 грн,
із ОСОБА_3 - 10 000 грн, із ОСОБА_4 - 10 000 грн.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними та
засуджено за вчинення хуліганства групою осіб, а ОСОБА_1 за
спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10, внаслідок яких
настала його смерть за таких обставин.
22 червня 2002 року приблизно о 4 годині 30 хвилин ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння, знаходились на Пагорбі Слави у м. Чернігові,
розташованому між вулицями Успенського та Толстого, де випускники
шкіл святкували випускний вечір.
Коли ОСОБА_11 повідомив про те, що у нього виник конфлікт з
ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 підбігли до місця вказаного ОСОБА_11, де грубо порушуючи
громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з
особливою зухвалістю групою осіб, стали завдавати удари руками та
ногами по голові та тулубу ОСОБА_10, який від ударів впав на
землю, після чого всі разом продовжили завдавати удари лежачому на
землі ОСОБА_10
В той час, коли ОСОБА_10 намагався піднятися з землі, ОСОБА_2
завдав йому удар ногою по голові, а ОСОБА_1 - один удар дерев'яною
палицею в область шиї ОСОБА_10, спричинивши тяжке тілесне
ушкодження, внаслідок якого потерпілий помер на місці.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу
направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що у справі
зібрано достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в умисному позбавленні життя ОСОБА_10
У доповненні до касаційного подання прокурор просить
врахувати, що судом при призначенні покарання ОСОБА_1 не
враховано, що він вчинив злочин у неповнолітньому віці. Також
вказує, що на момент розгляду справи сплинув строк давності
притягнення інших осіб до кримінальної відповідальності за злочин,
передбачений ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 вважає, що вирок суду щодо нього є
незаконним та необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи не
зібрано доказів на підтвердження його вини у вчиненні хуліганства
та умисному спричиненні ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, що у
нього не було умислу на позбавлення життя потерпілого, який сам
безпричинно розпочав бійку;
- захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вирок щодо ОСОБА_1
скасувати, а провадження у кримінальній справі закрити, мотивуючи
тим, що в ході досудового та судового розгляду справи допущені
порушення норм кримінально-процесуального законодавства, що
призвело до безпідставного засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 та
ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
- захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вирок щодо її підзахисного
ОСОБА_4 змінити: зменшити призначене судом покарання та звільнити
від його відбування з іспитовим строком. Не погоджується із
цивільним позовом потерпілої;
- захисник-адвокат ОСОБА_9 просить вирок щодо ОСОБА_2
скасувати, а провадження за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закрити за відсутністю складу злочину, мотивуючи тим, що
підзахисний лише намагався припинити неправомірні дії потерпілого;
- захисник-адвокат ОСОБА_8, не оскаржуючи правильність
висновків суду щодо доведеності вини його підзахисного ОСОБА_3 у
вчиненні злочину та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вказаний вирок змінити: пом'якшити
міру покарання та застосувати Закон України "Про амністію"
( 2591-15 ) (2591-15)
від 23 червня 2005 року;
- потерпіла ОСОБА_5 просить вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, оскільки висновки суду не
відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим невірно
кваліфіковані їх дії та призначено надто м'яке покарання.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3,
потерпілу ОСОБА_5, захисників-адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
які підтримали свої касаційні скарги, прокурора, який підтримав
касаційне подання і додаткові доводи до нього, та просив
задовольнити подання та касаційну скаргу потерпілої, а решту скарг
залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи подання і скарг, колегія суддів вважає, що вони
підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставами для скасування вироку апеляційного суду, постановленого
ним як судом першої інстанції, у тому числі є неповнота і
однобічність судового слідства, істотне порушення
кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду,
викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також
невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину
та особі засудженого.
Усі ці порушення мали місце при постановленні вироку
апеляційним судом.
Як убачається із матеріалів справи, органи досудового
слідства вважали доведеним, і це викладено в обвинувальному
висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння, 22 червня 2002 року знаходились на
Пагорбі Слави, розташованому в м. Чернігові, де святкували
шкільний випускний вечір.
Приблизно о 4 годині ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_1, що у нього
виник конфлікт з особами, які перебували неподалік.
ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прибігли до місця
конфлікту, де з хуліганських спонукань розпочали бійку з
незнайомими ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Після того, як ОСОБА_1 ударом кулака в щелепу збив ОСОБА_10 з
ніг, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, грубо порушуючи
громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства,
безпричинно, з особливою зухвалістю та жорстокістю, діючи
узгоджено, з мовчазної згоди один одного, з метою позбавлення
життя, почали завдавати лежачому на землі ОСОБА_10 численні удари
руками, взутими ногами та палкою по різних частинах тіла, завдавши
потерпілому понад 30 ударів, спричинивши тілесні ушкодження у виді
закритої черепно-мозкової травми з наявністю крововиливів у м'які
тканини голови, м'яку мозкову оболонку та речовину головного мозку
в області полюсів лобних та скроневих часток, під м'яку мозкову
оболонку потиличної частки, закритої травми шиї з наявністю
крововиливів у м'язи шиї по задній поверхні, що спричинили
потерпілому особливих мук і страждань, і у своїй сукупності
відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких
ОСОБА_10 помер на місці.
Перевіряючи матеріали справи, суд лише частково погодився з
висновком органів досудового слідства та визнав ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 винними у вчиненні хуліганства групою осіб, а
останнього - й в умисному спричиненні ОСОБА_10 тяжких тілесних
ушкоджень, що спричинили його смерть.
Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитись не
може.
Роблячи такий, на думку колегії суддів, невірний висновок,
судом не враховано, положення п. 16 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах
про злочини проти життя та здоров'я особи" ( v0002700-03 ) (v0002700-03)
,
відповідно до якого відповідальність за вчинення умисного вбивства
за попередньою змовою групою осіб несуть і ті особи, котрі хоча й
не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть
потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями
вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого
життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група осіб
вважала необхідним для реалізації цього умислу. Зокрема,
застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою
приведення його у безпорадний стан із тим, щоб інший співучасник,
скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання
опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим
співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації
заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно
ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює
смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства
(у вигляді порад, передачі зброї та ін.), тощо.
Як убачається з висновку судово-медичної експертизи, на трупі
ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у виді закритої
черепно-мозкової травми з наявністю крововиливів у м'які покрови
голови в області потиличного бугра та лівої області, під м'яку
оболонку та речовину головного мозку в області полюсів скроневих
часток, під м'яку мозкову оболонку потиличної частки, закритої
травми шиї з наявністю крововиливів у м'язи шиї по задній
поверхні, крововиливу під тверду мозкову оболонку спинного мозку
шийного відділу з переходом на стовбур головного мозку, рани
тім'яно-потиличної області та інші тілесні ушкодження. Смерть
потерпілого настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з
крововиливами у речовину головного мозку та закритої травми шиї з
крововиливами у спинний мозок з переходом на стовбур головного
мозку.
Досліджуючи питання, пов'язане з тим хто саме завдавав удари
потерпілому, органи досудового слідства встановили, що ОСОБА_1 в
ході бійки умисно завдав потерпілому не менше 2 ударів, у тому
числі палицею, ОСОБА_2 - 4-5 ударів по голові, тулубу, кінцівках
потерпілого, ОСОБА_3 - 2 удари по тулубу, ОСОБА_4 - 3 удари, у
тому числі й по руках потерпілого, якими той закривав голову.
Взагалі органами досудового слідства встановлено, що умисними
діями вказаних осіб ОСОБА_10 було спричинено численні удари
(близько 30), внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження, у
тому числі небезпечні у момент заподіяння, в результаті яких
настала його смерть.
Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у ході
досудового слідства не заперечували, що саме від їх спільних дій
потерпілому спричинені тілесні ушкодження.
У ході досудового слідства ОСОБА_1 стверджував, що він завдав
удар рукою у щелепу ОСОБА_10, від якого той впав на землю, після
цього почергово із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжили завдавати удари
по голові лежачому на землі потерпілому.
ОСОБА_2, у ході судового розгляду справи, визнав, що крім
нього ОСОБА_10 завдавали удари ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_14 та
ОСОБА_3. Також визнав, що всі били потерпілого по голові та
тулубу.
ОСОБА_3 визнав, що він особисто завдав декілька ударів ногою
по тілу потерпілого. Бачив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також
били ОСОБА_10 ногами по голові та грудях. Крім того, йому було
завдано два удари палицею по животу та грудній клітці.
ОСОБА_4 визнав, що він завдав декілька ударів по тулубу та
кінцівках потерпілого. ОСОБА_10 також завдавали удари ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак він не знає хто скільки завдав ударів.
Не дивлячись на показання вказаних осіб, у тому числі й
ОСОБА_1, який визнав, що він особисто завдав декілька ударів по
голові та тулубу потерпілого, суд у вироку вказує, що він завдав
тільки один удар, від якого настала смерть ОСОБА_10
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, є явно
неправильним.
Iз показань ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на
досудовому слідстві вбачається, що кожен із них завдав потерпілому
по декілька ударів у життєво важливий орган - голову з великою
силою, у тому числі й ногами, взутими у взуття. Крім того, удари
по голові лежачому ОСОБА_10 було також завдано палкою.
Iз матеріалів справи убачається, що потерпілий помер на місці
і тільки після цього було припинено нанесення йому ударів.
Також встановлено, що до цього вечора ніхто з осіб не був
раніше знайомим, що свідчить саме про спричинення потерпілому
тілесних ушкоджень без якихось вагомих причин, тобто з
хуліганських мотивів.
Тому висновки суду про відсутність у ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя потерпілого не
відповідають фактичним обставинам справи.
За таких обставин, коли судом не було враховано характер та
механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, кількість
ударів, у тому числі завданих у життєво важливий орган - голову,
частина з яких була нанесена зі значною силою, а також не
враховані інші обставини, які мають важливе значення для вірного
вирішення справи, зазначений вирок підлягає скасуванню, а справа -
направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду суду необхідно врахувати
вищенаведене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити усі докази,
зібрані у матеріалах справи, правильно кваліфікувати дії вказаних
осіб і прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, захисників-адвокатів ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Чернігівської області від 12 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу
направити на новий судовий розгляд.
СУДДI :
Присяжнюк Т.I. Федченко О.С. Кліменко М.Р.