Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області правонаступника Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 813/726/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Центр" (далі - Товариство) до ДПІ, Головного державного податкового ревізора - інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової служби у Кам'янка-Бузькому районі Яремко Є.І., про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У січні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними дій ДПІ при складанні 15.01.2013 акту камеральної перевірки та дій посадової особи ДПІ щодо перевищення наданих законом службових повноважень під час здійснення камеральної перевірки; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000121502 від 7.02.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності, податковим органом була використана інформація з бази даних та результати позапланової виїзної перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року. Зобов'язання, яке стало підставою для складання спірного акту є неузгодженим, оскільки було оскаржене, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

9 квітня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що податковим органом при здійсненні камеральної перевірки Товариства та прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не були порушені вимоги податкового законодавства.

19 травня 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанова Львівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року скасована, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000121502 від 7.02.2013 визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 15.01.2013 ДПІ була здійснена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за листопад 2012 року, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року не було відображено нарахування ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року у розмірі 204 843,00 грн.

7 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000121502 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307 264,50 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про часткове задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Суди встановили, що 19.12.2012 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Податковий орган зазначає, що порушення, які лягли в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, полягають у відсутності відомостей у податковій звітності про штрафні санкції та зобов'язання, що були донараховані ДПІ при проведенні документальної перевірки.

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов помилкового висновку про те, що зобов'язання, які виникли внаслідок проведення документальної перевірки, були узгодженими на час подання Товариство декларації, тому такі відомості повинні були відображені у декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

З 6.11.2012 до 12.11.2012 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року, за наслідками якої 19.11.2012 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. "а" п. 185.1 ст. 185, пп. "б" п. 187.1 ст. 187, п.,п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 108 917,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 173 562,00 грн. та завищене від'ємне значення річниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2012 року на 204 843,00 грн.

10 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001212301 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 353 099,00 грн., № 0001202301 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 204 843,00 грн.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп..54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення у будь-яких момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішення законної сили.

У випадку визначення податкового зобов'язання платника податків податковим органом, такий платник податків повинен сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або в судовому порядку - протягом 10 днів після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

Апеляційний суд правильно зазначив, що враховуючи дату отримання Товариством податкових повідомлень-рішень № 0001212301, № 0001202301 - 15.12.2012, у Товариства не закінчився 10 - денний строк, наданий йому на оскарження рішень та 10 денний строк, наданий на сплату зобов'язання.

У декларації за листопад 2012 року Товариство правомірно не задекларувало зменшення від'ємного значення на суму 204 843,00 грн.

25 грудня 2012 року Товариство оскаржило до суду зазначені податкові повідомлення-рішення, при цьому, податковому органу було надано копію позовної заяви, яка була отримана 28.12.2012.

ухвала про відкриття провадження у адміністративній справі від 15.01.2013 про оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 надійшла до ДПІ 23.01.2013.

Відповідно до п. 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, податковому органу на час проведення перевірки та на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було відомо про неузгодженість податкового зобов'язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях № 0001212301, № 0001202301 від 10.12.2012.

28 травня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001212301, № 0001202301 від 10.12.2012 були скасовані.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що податковим органом було передчасно прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000121502 від 7.02.2013 та протиправно нараховані Товариству повторно суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки визначення зобов'язання було здійснене контролюючим органом до настання строку погашення узгодженого грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.