У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Пивовара В.Ф., Скотаря А.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на судові рішення у даній справі.
Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області
від 31 липня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
в силу ст.55 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року такий,
що не має судимості,
засуджений:
- за ст.15, ч.5 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.5 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст.304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі,
а на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено
покарання за сукупністю злочинів 8 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
раніше судимий 16 березня 1998 року
за ч.2 ст.206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
позбавлення волі,
засуджений:
- за ч.5 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 7
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Його ж виправдано за ст.304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
відсутністю в діях складу злочину.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з засуджених
ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь потерпілого
ОСОБА_5 11 359 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які судові рішення в касаційному
порядку не оскаржили та щодо них не внесено касаційне подання
прокурора.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що
вони разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими невстановленими слідством
особами, організувались у стійке об'єднання для вчинення
корисливих злочинів, в процесі вчинення яких діяли згідно
розробленого і погодженого між ними плану злочинних дій, з чітким
розподілом ролей і підпорядковувались керівнику групи ОСОБА_3.
На початку вересня 2001 року ОСОБА_1, за попередньою
домовленістю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проник у гараж, що розташований
по АДРЕСА_1, де заволоділи автомобілем "Опель-Кадет" державний
номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_5 та передали за домовленістю
ОСОБА_2.
У жовтні 2001 року, близько 24 години, ОСОБА_1, за
попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проник через вікно
у коридор адміністративного будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2,
де, зламавши двері до поштового відділення, намагався викрасти
гроші, але злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від
його волі, оскільки не міг зламати двері грошового сховища.
15 листопада 2001 року, близько 21 години, ОСОБА_1, за
попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проник на подвір'я
будинку АДРЕСА_3, де вчинив крадіжку двох передніх дверей від
автомобіля "IЖ-412 ИЄ" державний номер НОМЕР_2, що належав
ОСОБА_10 на суму 54 грн. 54 коп. і передали ОСОБА_2., а згодом на
вимогу потерпілого повернули їх.
На початку вересня 2002 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за
попередньою домовленістю з невстановленою досудовим слідством
особою, схилили ОСОБА_4 за невиконання певних зобов'язань передати
ключі від квартири його тітки ОСОБА_11, яка проживає у квартирі
АДРЕСА_4, звідки таємно викрали 2 760 доларів США та спиртні
напої, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму
14 882 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 6 жовтня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково змінено. Дії
ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч.3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ч.2 ст.140 КК України (1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року) і визначено
покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а
на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вчинених
ним злочинів остаточно визначено 7 років 6 місяців позбавлення
волі з конфіскацією всього майна. Дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з
ч.3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.2 ст.140 КК України (1960
( 2001-05 ) (2001-05)
року) і визначено покарання 5 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна. Пом'якшено призначене ОСОБА_2.
покарання за ч.5 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(2001 року) з
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 6 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вчинених ним злочинів остаточно
визначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить його дії
перекваліфікувати з ч.5 на ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки вчинив крадіжку грошей у потерпілої ОСОБА_11 на меншу
суму ніж встановлено судом. Вказує на те, що не втягував
неповнолітнього ОСОБА_4 у злочинну діяльність у зв'язку з чим в
його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.304 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Зазначає про те, що обмовив ОСОБА_2 у причетності до
вчинених злочинів. Стверджує про неправильне розв'язання
цивільного позову, оскільки заподіяна злочином шкода відшкодована
потерпілому. Також просить пом'якшити призначене покарання,
застосувавши до нього ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на
неповноту та однобічність досудового та судового слідства, розгляд
справи з обвинувальним ухилом, істотне порушення
кримінально-процесуального законодавства, що призвело до його
необгрунтованого засудження. Вказує на недоведеність його вини в
інкримінованих злочинах. Зазначає, що місцевий суд постановив
новий вирок, не виконавши вимог зазначених в ухвалі Верховного
Суду України. З урахуванням наведених доводів, просить судові
рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове
розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у
задоволенні таких слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду
про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні
інкримінованих злочинів та кваліфікацію їх дій за ст.15, ч.5
ст.185, ч.5 ст.185, ч.2 ст.140 (1960 року), ст.304 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та ч.5 ст.185 та ч.2 ст.140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідно відповідають фактичним обставинам справи, які
встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних
факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних
обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 в стадії досудового слідства; показаннями
потерпілих, показаннями вказаних у вироку свідків та даними
протоколів слідчих дій.
Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно
перевіряли доводи засуджених аналогічні тим, що викладені у їх
касаційних скаргах про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 та
непричетність ОСОБА_2 до інкримінованих злочинів. Викладені в
судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними,
такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів
знаходить обгрунтованими. Фактичні обставини справи свідчать, що
ОСОБА_2 намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за
скоєне.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних
порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б
ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність
кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом касаційної інстанції не
встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих
доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2. покарання, з
урахуванням змін внесених апеляційним судом, то воно є
справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
підстав для зміни судових рішень у цій частині також немає.
Цивільний позов розв'язаний відповідно до вимог цивільного та
кримінально-процесуального законодавства. З вироку видно, що
цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 залишено без розгляду у
зв'язку з її відсутністю в судовому засіданні і відомостей про
підтримання цивільного позову від неї не надходило. Доводи
засудженого ОСОБА_1 про те, що заподіяна злочином потерпілому
ОСОБА_5 шкода відшкодована є безпідставними, оскільки останній
заперечив її відшкодування.
Таким чином, не знаходячи передбачених ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення даної справи до розгляду,
керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 31
липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від
6 жовтня 2006 року відмовити.
С у д д і:
Коновалов В.М. Пивовар В.Ф. Скотарь А.М.