У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Гошовської Т.В., Пошви Б.М.
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.,
засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого на вирок
апеляційного суду Донецької області від 17 листопада 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянина України,
раніше судимого:
1) 15 лютого 1988 року Артемівським районним судом Донецької
області за ст. 105 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі із застосуванням ст. 46-1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з іспитовим
строком на 2 роки; 2) 13 вересня 1990 року Артемівським районним
судом Донецької області за ч. 2 ст. 206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі; 3) 18 травня 1994 року Артемівським районним судом Донецької
області за ст. 94, ч. 1 ст. 106, ст. 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
15 років позбавлення волі; звільненого 04 листопада 2005 року
умовно-достроково на 3 роки 1 місяць 13 днів, -
засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
довічного позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі.
На підставі статей 70, 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
урахуванням невідбутої частини покарання за попереднім вироком
Артемівського районного суду Донецької області від 18 травня 1994
року остаточно визначено покарання - довічне позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів і судових витрат у справі.
Як визнав установленим суд, ОСОБА_1, котрий раніше вчинив і
був засуджений за умисне вбивство, у період умовно-дострокового
звільнення від подальшого відбування покарання за попереднім
вироком, 14 січня 2006 року приблизно о 16 годині у стані
алкогольного сп'яніння за обставин, наведених у вироку,
перебуваючи біля будинку на вул. Зарічній у с. Переїздному, із
метою умисного вбивства свого племінника ОСОБА_2 на грунті раптово
виниклих неприязних стосунків, взяв кухонний ніж та направився в
сторону останнього, але був зупинений батьком, який відібрав ніж.
Продовжуючи свої дії, направлені на умисне вбивство ОСОБА_2,
ОСОБА_1 взяв у будинку другий ніж, підійшов до потерпілого та
завдав йому ножем удар в область шиї, від якого потерпілий впав на
землю, а засуджений з місця злочину втік.
Смерть ОСОБА_2 настала від гострої крововтрати, яка була
обумовлена колото-різаним пораненням шиї, проникаючим у
ротоглоткову порожнину з ушкодженням кровоносних судин шиї.
Крім цього, з осені 1993 року до 9 березня 2006 року ОСОБА_1
без передбаченого законом дозволу зберігав за місцем проживання
вогнепальну зброю - пістолет по типу револьверу.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений, не
оспорюючи фактичні обставини справи, вказує, що суд дав неналежну
оцінку наявним у справі доказам, у зв'язку з чим неправильно
кваліфікував його дії за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Посилається на те, що з племінником у нього були
нормальні відносини й умислу на його вбивство він не мав. Крім
цього, на думку ОСОБА_1, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок
неякісної медичної допомоги. Просить вирок суду змінити та
перекваліфікувати його дії за цим епізодом на ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і пом'якшити покарання. Щодо засудження за
незаконне зберігання вогнепальної зброї, то, як зазначено у скарзі
засудженого, у справі відсутні достатні докази його винуватості, а
тому просить вирок скасувати, а справу в цій частині закрити.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав
касаційну скаргу, пояснення прокурора, який вважав вирок законним
і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та, обговоривши
доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить
підстав для її задоволення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам
справи, підтверджується зібраними у справі й розглянутими у
судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.
Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях самого
засудженого під час досудового слідства та судового розгляду
справи, який не заперечував факту нанесення удару ножем у шию
потерпілому ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стан та поведінку засудженого перед подіями,
а саме, про висловлювання останнім наміру когось вбити, про
обставини спричинення засудженим тілесного ушкодження потерпілому
та поведінку ОСОБА_1 після вчинення злочину, який, побачивши, що
потерпілий після удару ножем впав на землю, з місця події втік,
про обставини надання потерпілому допомоги, даними протоколу
огляду місця події, протоколів вилучення та огляду одягу
засудженого та одягу потерпілого, судово-медичної (цитологічної)
експертизи, з яких убачається, що на місці події та одязі як
засудженого, так і потерпілого виявлені сліди крові, походження
яких від потерпілого ОСОБА_2 не виключається, даними додаткової
судово-медичної експертизи, з яких убачається, що викладений
засудженим при відтворенні обстановки та обставин подій механізм
спричинення тілесних ушкоджень потерпілому повністю узгоджується з
даними судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_2
Крім того, як убачається з висновку судово-медичної
експертизи при дослідженні трупа потерпілого була виявлена
колото-різана рана шиї, проникаюча у ротоглоткову порожнину з
пошкодженням судин шиї, яка утворилась від дії плоского
колюче-ріжучого предмету (можливо ножа). Смерть ОСОБА_2 настала
від гострої крововтрати, яка була обумовлена колото-різаним
пораненням шиї, проникаючим у ротоглоткову порожнину з ушкодженням
кровоносних судин шиї і знаходиться у прямому причинному зв'язку з
отриманим ушкодженням.
Ці висновки підтвердив при допиті у судовому засіданні свідок
ОСОБА_9, який оперував потерпілого.
Отже, знаряддя злочину, характер заподіяного тілесного
ушкодження, його локалізація, механізм спричинення, поведінка
засудженого після заподіяння поранення потерпілому (ненадання
будь-якої допомоги) свідчать про те, що настання смерті
потерпілого охоплювалося умислом засудженого, тобто він діяв з
умислом на вбивство.
Наведеними доказами спростовуються посилання засудженого про
відсутність у нього умислу на вбивство та про те, що смерть
ОСОБА_2 настала внаслідок неякісної медичної допомоги.
За викладених обставин тривалість часу, що минув з моменту
заподіяння ушкодження до настання смерті потерпілого, для
кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
На підставі аналізу й оцінки зібраних у справі доказів суд
дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1, який раніше
вчинив і був засуджений за умисне вбивство, умисного вбивства
ОСОБА_2
Також суд дійшов правильного висновку про доведеність
винуватості ОСОБА_1 у зберіганні вогнепальної зброї без
передбаченого законом дозволу.
Цей висновок суду підтверджується показаннями самого
засудженого як на досудовому слідстві, так і в суді, в яких він
визнавав, що восени 1993 року знайшов пістолет, перевіз його до
місця свого проживання - у будинок на вул. Зарічній у с.
Кузьминівка Артемівського району Донецької області та сховав під
стріхою літньої кухні, де згідно з даними протоколу огляду місця
події від 09 березня 2006 року його було виявлено та вилучено,
показаннями свідка ОСОБА_4 про приналежність пістолету його сину -
ОСОБА_1, свідка ОСОБА_10 про обставини виявлення та вилучення
пістолету, даними судово-балістичної експертизи про те, що
виявлений за місцем проживання засудженого предмет є вогнепальною
зброєю, виготовленою саморобним способом по типу револьверу.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність
зазначених доказів не встановлено.
За таких обставин посилання засудженого у касаційній скарзі
на відсутність достатніх доказів його винуватості у незаконному
зберігання вогнепальної зброї є безпідставними.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи
дії ОСОБА_1 за п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Обгрунтованим є і висновок суду стосовно обрання виду й міри
покарання засудженому за вчинені злочини.
Ураховуючи характер і ступінь тяжкості злочинів, зокрема,
умисного вбивства за обтяжуючої обставини, та з уваги на те, що
цей злочин ОСОБА_1 вчинений у період умовно-дострокового
звільнення від відбування покарання за попереднім вироком за
умисне вбивство, суд не знайшов можливості для призначення
засудженому за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання
у виді позбавлення волі на певний строк й належно вмотивував
прийняте рішення про обрання засудженому, який являє собою
підвищену небезпеку для суспільства, найсуворішого покарання у
виді довічного позбавлення волі.
Вирок у цій частині відповідає вимогам статей 64, 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а доводи засудженого у касаційній скарзі про
те, що суд не мав підстав для призначення йому такого суворого
покарання, є необгрунтованими.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що
тягнуть зміну чи скасування вироку не встановлено.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
вирок апеляційного суду Донецької області від 17 листопада
2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу
засудженого - без задоволення.
С у д д і:
Гошовська Т.В. Кравченко К.Т. Пошва Б.М.