Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" про застосування заходів реагування, що переглядається за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, -

У травні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - позивач) звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" (далі - відповідач), в якому просила суд зупинити експлуатацію будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитлової будівлі за адресою: вул. Лейпцизька, 16 у Печерському районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час проведення позапланової перевірки відповідача, за результатами якої складено акт від 7 травня 2015 року, зафіксовано порушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за наслідками виявлення яких позивач вимушений звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем, за результатами якої 7 травня 2015 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державної стандартів і правил.

Перевіркою під час виїздів 22 квітня 2015 року та 7 травня 2015 року за адресою: вул. Лейпцизька, 16, Печерський р-н, м. Київ встановлено, що відповідачем виконано будівельні роботи з будівництва будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитлової будівлі без документа, що надає право на виконання будівельних робіт чим порушено вимоги частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ). Зазначений об'єкт, відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва", відноситься до ІІ категорії складності. Також перевіркою встановлено, що вищевказані будівлі експлуатуються відповідачем у якості будинку охорони та холу готелю без прийняття в експлуатацію, відповідно до вимог чинного законодавства, чим, як вважає позивач порушено вимоги частини восьмої Закону № 3038-VI (3038-17) , п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) .

Зазначені обставини стали підставою для винесення позивачем припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 7 травня 2015 року, відповідно до якого з метою усунення виявлених порушень вимагається у термін до 8 липня 2015 року усунути виявлені порушення, відповідно до вимог чинного законодавства, а також протоколів про порушення у сфері містобудівної діяльності від 7 травня 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 41 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V (877-16) ), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 877-V, виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (частина п'ята статті 4 Закону № 877-V).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається в порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Згідно із частиною восьмою статті 7 вказаного Закону, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.

Відповідно до абз. 3 п. 3 статті 41 Закону № 877-V, посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п.9 частини восьмої статті 41 цього Закону, посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Заборона закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника Інспекції чи його заступника.

За результатами перевірки, в разі встановлення порушення вимог законодавства, позивач мав повноваження прийняти або припис за підписом посадової особи, яка проводила перевірку про усунення порушень вимог законодавства чи про зупинення підготовчих та будівельних робіт, або рішення за підписом керівника інспекції чи його заступника про заборону експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Аналогічна правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року у справі № К/800/22061/14.

З урахування викладеного суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю, яким є позивач у даній справі, наділений повноваженням самостійно заборонити за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, що є предметом розгляду у даній справі. Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) врегульовано питання про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) не містить такого заходу реагування, як зупинення експлуатації будинків (будівель), а, отже, як вірно вважають суди першої та апеляційної інстанцій, не може поширюватися на правовідносини щодо зупинення експлуатації будинків.

Порядок здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) також не регулює порядок зупинення експлуатації будівель.

Зупинення виробництва регламентовано Положенням про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки й охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 серпня 2011 року № 826 (z1531-11) .

Пунктом 2.26 вказаного Положення визначено підстави для прийняття рішення щодо заборони виробництва. Також, можливість зупинення виробництва регламентована частиною другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України, проте вказані нормативно правові акти не поширюють свою дію на органи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, профільними нормативними актами яких є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) .

Лише посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, можуть бути суб'єктом звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (статті 68, 70 Кодексу цивільного захисту України).

Даним Кодексом передбачено, що саме посадова особа центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, має право звертатись до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Оскільки Державна архітектурно - будівельна інспекція України не є центральним органом виконавчої влади, то і не може бути суб'єктом звернення до суду з позовом щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

За таких обставин судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.