У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі :

     головуючого Кравченка К.Т.,

     суддів  Канигіної Г.В., Гошовської Т.В.

     за участю прокурора Сорокіної О.А.

     розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 липня 2007  року
кримінальну справу за касаційним  поданням  прокурора,  який  брав
участь у розгляді справи судом  апеляційної  інстанції,  на  вирок
Високопільського районного суду Херсонської області від 18  травня
2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати  у  кримінальних
справах Апеляційного суду Херсонської області від  1  серпня  2006
року щодо ОСОБА_1.

     Цим вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     уродженця с. Нововознесенське

     Високопільського району Херсонської області,

     раніше не судимого,

     визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і призначено йому покарання у виді штрафу у
розмірі 850 гривень з позбавлення права обіймати посади  керівника
підприємства незалежно від форми власності строком 1 (один) рік.

     На підставі ч. 5  ст.  7  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          ОСОБА_1.
звільнено від покарання у зв'язку зі зміною обстановки.

     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
Апеляційного суду Херсонської області від 1 серпня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     Згідно з  вироком  ОСОБА_1  визнано  винним  за  те,  що  він
працюючи  головою  правління  Відкритого  акціонерного  товариства
"Високопільський агропостач" Високопільського  району  Херсонської
області, будучи службовою особою, в період з 20 лютого  2004  року
по 30 вересня 2005 року, допустив службову  недбалість,  внаслідок
неналежного виконання своїх службових обов'язків, яке виразилось у
допущенні  помилок  при  обчисленні  сум  платежів  необхідних  до
сплати,    неправильному    застосуванні    чинного    податкового
законодавства при обчисленні податків та зборів.  За  перевіряємий
період контролюючими органами було донараховано до сплати в бюджет
держави, як раніше не сплаченого  податку  на  додану  вартість  в
розмірі  10267  гривень,   а   також   донараховано,   як   раніше
несплаченого податку на землю в розмірі 6042 гривень 42 копійок та
комунального податку в розмірі 123 гривень 42 копійки, а всього на
загальну суму 16432 гривень  84  копійок,  що  заподіяло  істотної
шкоду державним інтересам.

     У касаційному поданні прокурор, не  заперечуючи  правильність
кваліфікації дій ОСОБА_1, ставить питання про  скасування  судових
рішень щодо нього та направлення справи на новий судовий  розгляд,
у зв'язку з істотним порушенням  вимог  кримінально-процесуального
закону  та  неправильним  застосування  кримінального   закону   і
невідповідністю призначеного покарання внаслідок  м'якості.  Також
зазначає, що в ухвалі апеляційного суду всупереч вимог ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
          не  наведено  підстав,  через  які  апеляцією
прокурора визнано не обгрунтованою.

     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,   яка   підтримала
касаційне  подання  і  просила  його   задовольнити,   перевіривши
матеріали справи та обговоривши  доводи  подання,  колегія  суддів
дійшла висновку, що касаційне подання задоволенню  не  підлягає  з
таких підстав.

     Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який  його  засуджено
та правильність кваліфікації його дій підтверджується дослідженими
та належно оціненими судом доказами, і у  касаційному  поданні  не
оспорюється.

     Доводи подання про те, що суд безпідставно  звільнив  ОСОБА_1
від призначеного покарання, не обгрунтовані на законі.

     Прокурор  вказує,  що  оскільки  ОСОБА_1  вчинив   злочин   з
використанням  службового  становища  та  не  відшкодував  завдані
збитки добровільно, це свідчить про підвищену суспільну  небезпеку
вчиненого ним злочину та особи засудженого.

     Відповідно до вимог діючого законодавства сума  податків,  що
дораховано очолюваному засудженим підприємству, підлягає стягненню
з цього підприємства, а не із засудженого.

     Злочин, передбачений ч. 1 ст.  367  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
згідно зі ст. 12 цього Кодексу є злочином невеликої тяжкості.

     Дії  ОСОБА_1  кваліфіковано  як  злочин  у  сфері   службової
діяльності,  тому  використання  службового  становища  не   можна
розглядати як  обставину,  що  свідчить  про  підвищену  суспільну
небезпеку вчиненого ним злочину.

     Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає  вимогам  ст.  65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а його звільнення від призначеного  покарання
на підставі ч. 5 ст.  7  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          є  законним  і
обгрунтованним.

     Рішення  апеляційного  суду  про  залишення  без  задоволення
апеляції прокурора, яка за змістом аналогічна доводам  касаційного
подання, є правильним, і відповідає вимогам ст.  377  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     На підставі  наведеного,  керуючись  ст.  ст.  394,  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     касаційне поданням прокурора, який  брав  участь  у  розгляді
справи судом апеляційної інстанції, у справі щодо ОСОБА_1 залишити
без задоволення.

                              Судді:

           К.Т. Кравченко Г.В. Канигіна Т.В. Гошовська