У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кравченка К.Т.,
суддів Канигіної Г.В., Гошовської Т.В.
за участю прокурора Саленка I.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на постанову Зарічного районного суду
м. Суми від 12 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової
палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області
від 15 червня 2006 року щодо ОСОБА_5
Цією постановою ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Донецька, раніше судимого
27.05.2005 р. за ч. 1 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в
правоохоронних органах строком на 3 роки, звільненого на підставі
ст. 75 цього Кодексу від відбування покарання з випробування з
іспитовим строком 2 роки,
на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31
травня 2005 року ( 2591-15 ) (2591-15)
звільнено від кримінальної
відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а кримінальну справу щодо нього закрито.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2006 року
постанову щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Як зазначено у постанові суду ОСОБА_5, займаючи посаду
заступника начальника Управління МВС України в Сумській області,
начальника міліції громадської безпеки, та здійснюючи безпосереднє
керівництво працівниками міліції, будучи відповідальною особою за
дотримання громадського порядку при проведенні акції протесту
"Студентський спротив" проти утворення Сумського національного
університету на базі Сумського національного аграрного
університету, Сумського державного університету та Сумського
педагогічного університету імені А.С. Макаренка, перевищив владу
та службові повноваження за наступних обставин.
6 серпня 2004 року ОСОБА_5, виходячи за межі наданих йому
прав та законних повноважень, видав незаконне розпорядження про
примусове припинення проведення пішого походу із м. Суми до м.
Києва учасниками вказаної акції протесту - сумськими студентами та
іншими особами, а також про їх затримання на території Лохвицького
району Полтавської області та доставлення до Недригайлівського РВ
УМВС України в Сумській області.
Зведеним загоном співробітників ОБ ППСМ СМВ УМВС України в
Сумській області, Сумського міського відділу, Зарічного ВМ СМВ
УМВС України в Сумській області та Ковпаківського ВМ СМВ УМВС
України в Сумській області було виконано незаконне розпорядження
ОСОБА_5. Під час затримання співробітниками міліції та поміщення
до автобусу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні
ушкодження. Усі потерпілі, окрім ОСОБА_2, близько 9 години 6
серпня 2004 року були доставлені до Недригайлівського РВ, а
ОСОБА_2 в цей же день доставлено до травматологічного відділення
Роменської районної лікарні Сумської області.
Вказаними діями було заподіяно істотну шкоду у вигляді
грубого порушення конституційних прав громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1,
ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_2, зокрема
їх прав на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів,
прав збиратись мирно і проводити збори, мітинги, походи і
демонстрації, а також істотної шкоди державним та громадським
інтересам, у вигляді дискредитації та підриву авторитету органів
державної влади та правоохоронних органів Сумської області.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 просять судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням
вимог кримінально-процесуального закону і неправильним
застосуванням кримінального закону. Посилаються на те, що суд
неправильно застосував Закон України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
,
не врахував думки потерпілих про вчинення ОСОБА_5 більш тяжкого
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Також
зазначають, що апеляційний суд, розглядаючи їх апеляцію, не дав
правової оцінки цим порушенням.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що
судові рішення щодо ОСОБА_5 є законними та обгрунтованими, а
доводи касаційної скарги безпідставними, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
після скасування вироку чи постанови апеляційним судом суд першої
інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28
цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 374 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вказівки суду,
який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для
суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався.
Як убачається із матеріалів справи, 14 лютого 2006 року
колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Сумської області скасувала постанову Зарічного районного суду
м. Суми від 22 листопада 2005 року про закриття кримінальної
справи щодо ОСОБА_5 та його звільнення від кримінальної
відповідальності у зв'язку з актом амністії, а справу направила на
новий судовий розгляд. На обгрунтування прийнятого рішення
апеляційний суд, зокрема, послався на те, що суд першої інстанції
порушив права потерпілих брати участь у розгляді справи та
оскарження ухваленого ним рішення в апеляційному порядку.
Однак суддя місцевого суду, отримавши справу, всупереч
вищезазначеним вимогам кримінально-процесуального закону,
призначив її до попереднього розгляду, порядок якого
регламентовано у главі 23 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Проте 12 серпня 2005 року справа була вже на попередньому
розгляді, а тому апеляційний суд, урахувавши це, вказав про
направлення справи на новий судовий розгляд.
За результатами попереднього розгляду суд першої інстанції
звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності внаслідок акта
амністії.
Апеляційний суд, розглянувши апеляцію потерпілих та залишивши
постанову місцевого суду без зміни, зазначені порушення вимог
кримінально-процесуального закону залишив поза увагою.
Оскільки судом порушено вимоги кримінально-процесуального
закону та не виконано вказівки апеляційного суду, чим порушено
права потерпілих, постанова суду першої інстанції та ухвала
апеляційного суду у даній справі підлягають скасуванню, а
справа -___ направленню на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2006
року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2006 року
щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Судді:
К.Т. Кравченко Г.В. Канигіна Т.В. Гошовська