У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Коновалова В.М.,
суддів
Пивовара В.Ф., Мороза М.А.,
за участю: прокурора
Саленка I.В.
розглянула у судовому засіданні 5 липня 2007 року у м. Києві
кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та
його захисника ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м.
Києва від 24 червня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
не судимого в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі; за
ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі, а
на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
остаточно визначено покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, судимого
21 грудня 2003 р. за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення волі; за ч. 3 ст.
357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст.
185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі, а на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів на 6
років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за
попереднім вироком від 21 грудня 2003 р. й остаточно визначено
покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4
на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 1 142 грн. 20 коп.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2005 року
вирок частково змінено. На підставі ст. 365 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289, ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
призначено покарання без конфіскації майна. Виключено
з вироку щодо ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку його дій за ч. 2 ст. 185
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вчинення злочину повторно.
Згідно з вироком, ОСОБА_1. засуджено за те, що він 4 березня
2005 року біля магазину "Домотехніка" по вул. Р.Окіпної, 3 у м.
Києві за попередньою змовою з ОСОБА_3 незаконно заволодів
автомобілем "Шкода-Фабія", що належав ОСОБА_4, вартістю 54 934
грн. 66 коп., що у двісті п'ятдесят разів перевищує
неоподаткований мінімум доходів громадян. Указаний автомобіль
засуджені перегнали до м. Червонозаводського Лохвицького району
Полтавської області, де збули ОСОБА_5.
Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 таємно
викрали з цього автомобіля майно потерпілої ОСОБА_4 вартістю 7 596
грн. 83 коп. та незаконно заволоділи паспортом ОСОБА_4, свідоцтвом
про реєстрацію автомобіля, посвідченням водія та іншими
документами.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2
посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи та недоведеність винності ОСОБА_1 у незаконному заволодінні
автомобілем. Стверджують, що він вважав, що ОСОБА_3 автомобілем
користується правомірно і попередньої змови на вчинення злочину не
було. Просять скасувати судові рішення і направити справу на новий
судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора про залишення скарг без задоволення, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія
суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції
засудженого ОСОБА_1, аналогічні доводам його касаційної скарги, і
обгрунтовано визнав їх безпідставними.
З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність
винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів, у тому числі у
незаконному заволодінні за попередньою змовою з ОСОБА_3
автомобілем "Шкода-Фабія", грунтується на сукупності зібраних у
справі доказів і є правильним.
Так, на досудовому слідстві й у судовому засіданні ОСОБА_1 не
заперечував, що разом із ОСОБА_3 приїхав громадським транспортом
до магазину "Домотехніка", на прохання останнього швидко вийшов із
магазину, не зробивши покупки, сів у відкритий ОСОБА_3 автомобіль
"Шкода" і вони, ведучи розмову про продаж цієї "Шкоди", поїхали до
батьків ОСОБА_1 у Полтавську область, хоча перед цим він не
збирався туди їхати. У м. Червонозаводському вони намагалися
продати цей автомобіль із документами серед його знайомих,
переконуючи їх, що він належить дружині ОСОБА_3, і надали "Шкоду"
ОСОБА_5. під заставу за 400 доларів США. Виявлені ними в
автомобілі гірські лижі з черевиками він залишив собі, а ОСОБА_3
забрав мобільний телефон.
Засуджений у цій же справі ОСОБА_3 підтвердив викладені
ОСОБА_1обставини вчинення злочинів, зазначаючи, що ОСОБА_1 було
відомо, що автомобіль викрадений, він приймав участь у продажу
автомобіля та дублянки, яка знаходилася у салоні.
Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у
справі. Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої
ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
даними протоколів огляду місця події та гаражу ОСОБА_6, огляду та
вилучення автомобіля та викрадених речей, висновком експертизи
щодо вартості автомобіля "Шкода-Фабія" та іншими матеріалами
справи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи касаційних
скарг про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 необгрунтованими.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну
постановлених у справі судових рішень.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що рішення судових
інстанцій у частині кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
підлягають зміні.
Згідно п. 3 примітки до ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в
редакції від 22 вересня 2005 року матеріальна шкода визнається
значною у разі заподіяння реальних
збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти
неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння
реальних
збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних
мінімумів
доходів громадян.
З наявної у матеріалах справи розписки потерпілої ОСОБА_4 від
16 березня 2005 року убачається, що автомобіль "Шкода-Фабія" їй
було повернуто (а.с. 67).
Судом апеляційної інстанції зазначені зміни не було взято до
уваги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закон
про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння
або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у
часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до
набрання таким законом чинності.
Тому судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають зміні,
а їх дії - перекваліфікації за ч. 3 ст. 289 на ч. 2 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з призначенням покарання у межах санкції
вказаної статті закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника
ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Ки єва від 24 червня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2005
року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінити.
Перекваліфікувати їх дії з ч. 3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити
за цим законом ОСОБА_2 5 років 6 місяців позбавлення волі,
ОСОБА_3 - 5 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, на 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, на 5 років позбавлення волі, а за сукупністю
вироків - на 5 років 6 місяців позбавлення волі
У решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24
червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13
жовтня 2005 року залишити без зміни.
С у д д і:
Коновалов В.М. Мороз М.А. Пивовар В.Ф.