У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Пошви Б.М. і Канигіної Г.В.,
за участю прокурора
Веселухи В.О.
розглянула в судовому засіданні 5 липня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 і касаційним поданням заступника
прокурора Тернопільської області щодо засудженого ОСОБА_3 на вирок
Тернопільського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року та
ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2006
року.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 16 березня
2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця с. Покропивна Козівського району Тернопільської
області, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
роботою у правоохоронних органах строком на 3 роки.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
уродженця с. Мар'янівка Тернопільського району, раніше не
судимого,
засуджено :
- за ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
роботою у правоохоронних органах строком на 2 роки,
- за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою у
правоохоронних органах строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, остаточне покарання ОСОБА_3 призначено 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
роботою у правоохоронних органах строком на 2 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3 від
призначеного покарання звільнено з випробуванням, іспитовим
строком на 2 роки з покладанням на нього відповідних обов'язків.
Постановлено задовольнити цивільний позов.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_3 визнано винуватими і
засуджено за те, що вони, працюючи відповідно на посадах
виконуючого обов'язки начальника другого відділення міліції
Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області і старшого
оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та
крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку
Тернопільського МВ УМВСУ, з іншою невстановленою слідством особою,
будучи службовими особами, що здійснюють функції представників
органу влади та працівників правоохоронного органу, 29 та 30
листопада 2004 року перевищили надану їм владу і службові
повноваження, що супроводжувались насильством, болісними діями і
діями, що ображали особисту гідність потерпілого ОСОБА_2
Крім того, ОСОБА_3 з відома ОСОБА_1, з метою схилення ОСОБА_2
до визнання його причетності до вчинення злочинів, у порушення
вимог ст. 11 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
, склав
завідомо неправдивий рапорт від 29 листопада 2004 року про
вчинення ОСОБА_2 дрібного хуліганства і доставив його в приміщення
першого відділення міліції, де помістили в камеру для тимчасово
затриманих осіб, таким чином незаконно позбавивши волі, чим
принизили його честь та особисту гідність.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вирок щодо ОСОБА_3 в апеляційній інстанції не оскаржувався.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо нього скасувати, справу провадження закрити за недоведеністю
його вини у вчиненні злочину, посилаючись при цьому на
однобічність та неповноту досудового і судового слідства, а також
на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Крім того, вважає, що при призначенні йому покарання, суд не
врахував його тяжке сімейне становище, хворобу малолітньої дочки і
призначив надто суворе покарання.
Потерпілий ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить судові рішення
щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначеного покарання та
призначити ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавлення волі.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_3
скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись
при цьому на неправильне застосування кримінального закону та
невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості злочинів
та даним про особу засудженого.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги
просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, та
обговоривши доводи касаційних скарг і касаційного подання, колегія
суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що суд правильно встановив фактичні
обставини справи. Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.
365, ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд зробив на підставі
доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у
вироку. Кваліфікація дій засуджених відповідає встановленим
обставинам справи.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що його вину у вчиненні
злочинів не доведено, ретельно перевірялися, як судом першої
інстанції, так і апеляційним судом, і визнано безпідставними.
Таким чином підстав для скасування чи зміни судових рішень в
частині доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, немає.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування судових рішень, не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_3 покарання, суд урахував ступінь
тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винуватих та
обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що судом при призначенні
йому покарання неповно враховано обставини, які його пом'якшують,
за обставин викладених в ухвалі апеляційного суду, є
безпідставними.
Рішення суду про призначення ОСОБА_3 покарання та звільнення
його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
у вироку належним чином мотивовано.
В апеляційному порядку прокурором вирок не оскаржувався.
Що стосується доводів подання про те, що призначене судом
покарання ОСОБА_3 не є достатнім для виправлення засудженого, а
обставини справи і дані про особу засудженого не надавали суду
підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбуття покарання з
випробуванням, непереконливі.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2
щодо ОСОБА_1 і касаційне подання заступника прокурора
Тернопільської області щодо засудженого ОСОБА_3 залишити без
задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16
березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської
області від 14 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без зміни.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Пошва Б.М. Канигіна Г.В.