Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, -

У січні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду її клопотання про видачу ордеру на житлову площу гуртожитку, що розташований за адресою; АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача видати їй ордер на житлову площу в гуртожитку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року в частині відмови у відкритті провадження у справі стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Печерської районної в м. Києві державної адміністрації щодо не розгляду клопотання про видачу ордеру на житлову площу в гуртожитку, що розташований за адресою:АДРЕСА_1 скасовано.

В цій частині справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В решті ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_4 жиле приміщення з врахуванням вимог розміру житлової площу на одну особу, що передбачена статтею 47 Житлового Кодексу Української РСР.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року апеляційна скарга Печерської районної і м. Києві державної адміністрації задоволена, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 липня 204 року скасована.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати протиправною бездіяльність Печерської районної в м. Києві державної адміністрації щодо не розгляду клопотання ОСОБА_4 про видачу їй ордеру на житлову площу в гуртожитку.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 5 червня 1986 року зареєстрована та постійно проживає в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Заселена до зазначеного гуртожитку за рахунок квоти підприємства, на якому працювала, а тому ордер на житло не отримувала.

Відповідно до листа Департамену житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації від 22 травня 2013 року № 058/3/1-ОП/С-3 875, Печерська районна державна адміністрація в місті Києві проводить інвентаризацію жилих та нежилих приміщень гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, після чого відділом обліку та розподілу житлової площі відповідача будуть надані ордери мешканцям гуртожитку, стосовно яких було прийнято рішення про надання їм житлової площі.

Позивач 26 жовтня 2013 року подала заяву до Київської міської державної адміністрації, в якій зазначено, що станом на вересень 2013 року інвентаризація житлових приміщень гуртожитку проведена, та повторно просила надати ордер на житло.

На підставі рішення Київської міської ради № 473/9961 від 13 листопада 2013 року (ra0473023-13) позивачу видано ордер, корінець ордера № 141 від 10 лютого 2014 року на житлову площу в гуртожитку за вказаною адресою.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору посилався на положення статті 47 Конституції України, якими гарантується, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд протиправно вийшов за межі позовних вимог, та зобов'язав Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію надати позивачу жиле приміщення з врахуванням вимог розміру житлової площі на одну особу, що передбачено статтею 47 Житлового Кодексу Української РСР.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з адміністративного позову, позивачем не заявлено вимог про надання додаткового жилого приміщення. Позивач просила видати ордер на житлову площу в гуртожитку, що розташований за адресою:АДРЕСА_1, що, як уже зазначалось вище, було зроблено на підставі рішення № 473/9961 від 13 листопада 2013 року (ra0473023-13) , та видано ордер, корінець ордера № 141 від 10 лютого 2014 року на житлову площу в гуртожитку.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога про надання додаткового житлового приміщення підлягає до розгляду загальними судами в порядку цивільного судочинства, що підтверджується п. 24 постанови Пленуму ВСС України "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 1 березня 2013 року (v0003740-13) , де зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (статті 25 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень. А тому, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 липня 2014 року щодо зобов'язання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надати ОСОБА_4 жиле приміщення з врахуванням вимог розміру житлової площу на одну особу, що передбачена статтею 47 Житлового Кодексу Української РСР.

Дії відповідача не суперечать вимогам чинного законодавства та вчинені в межах компетенції та наданих повноважень, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим та не спростовується доводами касаційної скарги.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.