У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого Присяжнюк Т.I.,
суддів Глоса Л.Ф. і Федченка О.С.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Хмельницької області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької
області від 27 червня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 11 травня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця та жителя м. Хмельницького Хмельницької області,
раніше судимого 04.11.2005 року за ч. 2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6
місяців обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за
попереднім вироком і ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 червня
2006 року цей вирок змінено, на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого звільнено від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Виключено посилання
суду на обставину, що обтяжує покарання - перебування у стані
алкогольного сп'яніння. У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено
за те, що він 27 грудня 2005 року близько 19 години біля будинку
АДРЕСА_1 безпричинно, з хуліганських спонукань, пристав до раніше
незнайомої ОСОБА_2, хапав її за шарф, шубу, обірвав гудзика та,
висловлюючись брутальною лайкою, наніс останній удари рукою в
обличчя, плече, ребро, чим заподіяв потерпілій фізичного болю.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду
про доведеність винуватості засудженого та правильність
кваліфікації його дій, просить ухвалу апеляційного суду скасувати
у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню
тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість, а справу
направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за ознакою особливої
зухвалості, суд у вироку вказав, що він безпричинно, з
хуліганських спонукань, пристав до раніше не знайомої ОСОБА_2,
хапав її за шарф, обірвав гудзика та, висловлюючись брутальною
лайкою, наніс удар рукою в обличчя, плече, ребро, чим заподіяв
потерпілій фізичного болю.
Тобто, суд установив, що дії ОСОБА_1 були поєднанні з
очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку з
мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались
особливою зухвалістю.
Проте висновок суду про спрямованість умислу, мотиву, цілей
ОСОБА_1 на вчинення хуліганства суперечить зібраним у справі
доказам.
Так, ОСОБА_1 послідовно давав показання про те, що він не мав
наміру порушувати громадський порядок, а конфлікт з потерпілою
виник у нього з причини, зробленого ним зауваження дівчатам, щоб
вони не порушували спокій у дворі його будинку.
Ці показання узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_3, з
яких убачається, що ці дівчата разом з хлопцями часто приходять у
їх двір, де, сидячи за столом, розпивають спиртні напої та
кричать, чим заважають мешканцям будинку. З цієї причини вона
попросила ОСОБА_1 зробити дівчатам зауваження (а.с. 57).
Показаннями свідка ОСОБА_4 також стверджується, що в цьому
дворі вони з іншими дівчатами та хлопцями часто зустрічаються, де
за столом грають в карти, а хлопці п'ють пиво (а.с. 56).
Потерпіла у судовому засіданні підтвердила виникнення
конфлікту між нею та ОСОБА_1 з тієї причини, що останній дорікав
їй та іншим дівчатам за те, що вони своїми криками у дворі
заважають сусідам. Саме про цю причину конфлікту (а.с.56) вказала
і свідок ОСОБА_5 (а.с. 73).
За таких обставин колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_1
відсутній умисел на вчинення хуліганства. Його дії, якими було
завдано фізичного болю потерпілій, були вмотивовані особистими
неприязними стосунками з ОСОБА_2, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній
склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
що є підставою для скасування вироку.
Враховуючи, що потерпіла не зверталася до суду зі скаргою про
притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.
126 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ознаки вчинення ОСОБА_1 іншого
злочину відсутні, кримінальна справа щодо нього підлягає закриттю.
Приймаючи до уваги, що апеляційний суд не виправив цієї
помилки районного суду, підлягає скасуванню і ухвала апеляційного
суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області
задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 11 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької
області від 27 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
за обвинуваченням за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закрити
на підставі ч. 1 п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю
в його діях складу цього злочину.
Судді
Присяжнюк Т.I. Федченко О.С. Глос Л.Ф.