Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

У серпні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області (далі - відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 1 листопада 2014 року із врахуванням заробітної плати, одержаної в період з 1993 року по 1995 рік, на підставі довідки Промислово-будівельного кооперативу "Добриня" від 29 жовтня 2014 року № 8 про заробітну плату для обчислення пенсії.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області перерахувати та виплатити з 28 лютого 2015 року пенсію ОСОБА_4 із врахуванням заробітної плати, одержаної ним в період з 1993 року по 1995 рік на підставі довідки Промислово-будівельного кооперативу "Добриня" від 29 жовтня 2014 року №8 про заробітну плату для обчислення пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області задоволена.

Постанова Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2015 року скасована та прийнята нова постанова, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

5 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати, одержаної ним в період з 1993 року по 1995 рік, надавши при цьому довідку Промислово-будівельного кооперативу "Добриня" від 29 жовтня 2014 року № 8 про заробітну плату для обчислення пенсії, а також копії особових рахунків Промислово-будівельного кооперативу "Добриня" за 1993-1995 роки.

Рішенням відповідача №14 від 14 листопада 2014 року у перерахунку пенсії на підставі наданих документів позивачу було відмолено, оскільки довідка, надана для перерахунку пенсії, містить розбіжності з особовими рахунками відповідно до яких відбувалося нарахування заробітної плати.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність своїх дій.

Вищий адміністративний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно із абз. 4 частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності ним Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством. що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із частиною третьою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено судом, на виконання зазначених норм закону позивачем була надана довідка для здійснення перерахунку пенсії.

Відмовляючи у здійсненні вказаного перерахунку, відповідач зазначав, що довідка, надана для перерахунку пенсії, містить розбіжності з особовими рахунками.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 15 жовтня 2014 року відповідачем була зареєстрована заява позивача на проведення перерахунку по заробітній платі. Під час аналізу наданих для перерахунку документів, а саме довідки про заробітну плату та копій особових рахунків за 1993-1995 рр. були виявлені розбіжності між цими документами, про що було повідомлено позивача.

24 жовтня 2014 року позивачем написана заява з проханням повернути документи для перерахунку пенсії по заробітку 1993-1995 р.р., у зв'язку з тим, що треба переробити довідку про заробітну плату у відповідності до особових рахунків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно вважає, що позивач усвідомлював невідповідність даних у довідці з особовими рахунками.

5 листопада 2014 року позивач подав відповідачу нову заяву на проведення перерахунку пенсії по заробітній платі згідно статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До даної заяви позивач надав довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 29 жовтня 2014 року № 8 і копії особових рахунків за 1993-1995 р.р.

Відповідачем було виявлено, що в первинні документи були внесені виправлення, а також встановлені невідповідності між довідкою про заробітну плату та особовими рахунками за відповідні роки.

Відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , перерахунок пенсії відповідно до статті цього Закону 43 проводиться за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Як встановлено судом та вбачається зі змісту довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 29 жовтня 2014 року № 8, остання дійсно містить розбіжності з копіями особових рахунків в частині грошових сум та видів виплат.

Особові рахунки за січень 1994 року та березень 1994 року відсутні. В особовому рахунку за березень 1995 року є нарахування заробітної плати після звільнення 25 лютого 1995 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Промислово-будівельним кооперативом "Добриня" було надано два варіанти копій особових рахунків позивача за один і той же період (1993-1995 роки), що завірені мокрими печатками цього підприємства з різними числовими показниками, що в свою чергу, призвело до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних документів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволенні заяви про перерахунок пенсії на підставі довідки Промислово-будівельного кооперативу "Добриня" від 29 жовтня 2014 року № 8, оскільки подані позивачем документи дійсно містили розбіжності.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.