У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     головуючого-судді

     Міщенка С.М.

     суддів

     Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  26  червня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Комсомольського районного суду м.  Херсона  від  6  липня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської  області  від  5
вересня 2006 року.

     Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 6 липня
2006 року

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     громадянина України, раніше не судимого,

     засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  9  років
позбавлення волі.

     Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від  5  вересня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено, його дії  перекваліфіковано
з ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на ч. 2 ст. 121  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         і за цим законом призначено покарання у виді  9  років
позбавлення волі.

     Згідно з вироком  та  внесеними  до  нього  змінами  ОСОБА_1.
визнано винним та засуджено за умисне  заподіяння  8  червня  2005
року потерпілому ОСОБА_2. тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили
його смерть.

     У  касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1,  за  її  змістом,
просить судові рішення змінити, призначене  покарання  пом'якшити,
посилаючись на те, що злочин він вчинив у стані сильного душевного
хвилювання, а  призначене  покарання  є  несправедливим  внаслідок
суворості. Крім того засуджений вказує на те,  що  у  справі  було
порушено його право на захист, у тому числі й тому, що апеляційний
суд розглянув апеляцію прокурора без його участі.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

     Висновки судів першої та апеляційної інстанції  про  винність
засудженого  ОСОБА_1.  в  умисному  заподіянні   тяжких   тілесних
ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_2., обгрунтовані
сукупністю доказів, які з  достатньою  повнотою  зібрані  органами
досудового слідства та були досліджені судами.

     Виходячи із показань ОСОБА_1. під час досудового слідства  та
у судовому засіданні, які об'єктивно підтверджені іншими зібраними
у справі доказами, суди першої  та  апеляційної  інстанції  дійшли
обгрунтованого  висновку  про  те,  що  тілесні   ушкодження,   що
спричинили смерть потерпілого ОСОБА_2., той вчинив під час сварки,
яка переросла в бійку. При цьому об'єктивних даних про те, що саме
потерпілий  застосував  до  ОСОБА_1.  протизаконне  насильство,  у
матеріалах справи немає.

     З урахуванням наведеного колегія суддів вважає,  що  злочинні
дії засудженого ОСОБА_1., з урахуванням внесених  до  вироку  змін
ухвалою апеляційного суду, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Перевіркою матеріалів справи також встановлено,  що  органами
досудового слідства, судами першої  та  апеляційної  інстанції  не
допущено  й  істотних  порушень  вимог  кримінально-процесуального
закону щодо ОСОБА_1.

     Як видно із матеріалів справи, під  час  досудового  слідства
він добровільно відмовився від участі захисника (а.с.  157,  168),
але той брав участь у розгляді справи судом  першої  інстанції.  В
апеляційному розгляді справи  захисник  та  засуджений  участі  не
брали, оскільки  участь  захисника  на  цій  стадії  її  розгляду,
відповідно  до  ч.  1  ст.  44  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,   не   є
обов'язковою, сам ОСОБА_1.  про  свою  участь  у  розгляді  справи
апеляційним судом  клопотання  не  заявляв,  тоді  як  і  законних
підстав, передбачених ч. 2 ст. 358 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  для
його виклику у судове  засідання  не  було,  оскільки  в  апеляції
прокурора  не   ставилося   питання   про   погіршення   становища
засудженого.

     Клопотань  про  ознайомлення  із  матеріалами  справи   після
постановлення вироку ОСОБА_1. не  заявляв.  Разом  із  тим,  після
розгляду справи апеляційним судом суд задовольнив його  клопотання
і ознайомив із усіма матеріалами справи (а.с. 441).

     За таких обставин доводи засудженого ОСОБА_1. про допущені  у
справі істотні порушення вимог  кримінально-процесуального  закону
колегія суддів вважає безпідставними.

     Покарання засудженому ОСОБА_1. призначено судом відповідно до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з урахуванням тяжкості злочину
та даних про його особу. Підстав  вважати  призначене  засудженому
покарання несправедливим внаслідок суворості,  колегія  суддів  не
вбачає.

     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  394  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        У Х В А Л И Л А :

     у  задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1.
відмовити.

     С У Д Д I :

     Міщенко С.М. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.