У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого, судді
 
     Редьки А.I.,
 
     суддів
 
     Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.,
 
     за участю прокурора
 
     Ковтун Н.Я.,
 
     засудженого
 
     ОСОБА_1.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  21  червня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок апеляційного суду Житомирської області від 20 лютого 2007
року.
 
     Вироком Коростишівського районного суду Житомирської  області
від 30 листопада 2006 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     не судимого,
 
     засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  7  років
позбавлення волі;
 
     за ч. 2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         виправдано.
 
     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2505  грн.
50 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
 
     Вироком апеляційного суду Житомирської області від 20  лютого
2007 року, вирок Коростишівського районного суду від 30  листопада
2006 року скасовано і постановлено вважати ОСОБА_1  засудженим  за
ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 7 років  позбавлення  волі.
За ч. 2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         призначено покарання 2 роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
сукупністю злочинів остаточно призначено 7 років позбавлення волі.
В решті вирок залишено без зміни.
 
     Згідно вироку суду, 22 квітня 2006 року в будинку АДРЕСА_1  у
м. Коростишеві де проживав ОСОБА_1, між ним і його братами ОСОБА_3
і ОСОБА_4 в черговий раз виникла  сварка  щодо  спадкового  майна.
Близько 22 години брати ОСОБА_4 та  ОСОБА_3  залишили  будинок,  а
ОСОБА_1 - взяв  ніж,  який  зберігав  у  будинку  та,  наздогнавши
братів, наніс ОСОБА_3 удар у спину, вбивши його.
 
     У  касаційній  скарзі  засуджений   ОСОБА_1   просить   вирок
апеляційного суду змінити, пом'якшити  призначене  покарання.  При
цьому. ОСОБА_1 вказує, що досудове слідство проводилося без участі
захисника  та  судом  не  враховано  обставини,  які   пом'якшують
покарання, а також те, що він наніс потерпілому удар ножем  у  той
момент коли останній бив ногами ОСОБА_4.
 
     Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування  вироку
і направлення  справи  на  новий  апеляційний  розгляд,  пояснення
засудженого  ОСОБА_1,  який  підтримав  свою   касаційну   скаргу,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги,  колегія  суддів  вважає,  що  вона  підлягає   частковому
задоволенню.
 
     Відповідно до вимог ч. 3 ст. 358 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
         КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
          під  час  судового  слідства  апеляційний  суд   може
досліджувати всі докази, що є у справі, або лише ті,  правильність
оцінки чи повноти дослідження яких судом першої інстанції оспорено
в апеляції, або ж які він зовсім не досліджував.
 
     Як вбачається із вироку районного суду,  ОСОБА_1.  виправдано
за ч. 2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за відсутністю в його  діях
складу злочину, оскільки судом визнано, що  засуджений  здійснював
носіння мисливського ножа з метою нанесення тілесних  ушкоджень  і
це зайняло досить короткий проміжок часу, а використання  ножа  як
знаряддя злочину, в даному випадку, охоплюється диспозицією  ч.  1
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     В апеляційному поданні прокурор оспорював правильність оцінки
даного  факту  та  вказував,  що  засуджений   ОСОБА_1   незаконно
переносив холодну зброю до місця свого проживання,  після  скоєння
вбивства носив ніж з собою, ходив з братом у магазин за  спиртними
напоями і лише тоді повернувся додому та заховав ножа.
 
     Апеляційний суд, під  час  розгляду  справи,  не  досліджуючи
докази, дав їм іншу оцінку, ніж та яку дав суд  першої  інстанції,
засудивши ОСОБА_1 за носіння холодної зброї.
 
     Виходячи  з  принципу  безпосередності  дослідження  доказів,
апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку ніж ту, яку дав  суд
першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час  апеляційного
розгляду справи.
 
     Крім  того,  з  вироку  апеляційного  суду   вбачається,   що
засуджений  ОСОБА_1,   відносно   якого   в   апеляції   прокурора
порушувалося  питання  про  погіршення  його  становища,  не   був
викликаний та присутній в судовому засіданні, чим порушено  вимоги
ч. 2 ст. 358 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
 
     За таких обставин,  колегія  суддів  вважає,  що  апеляційним
судом   при   винесенні   вироку   допущено   істотні    порушення
кримінально-процесуального закону, що є підставою  для  скасування
вироку і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
 
     Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно за
участю  засудженого  ОСОБА_1.  дослідити  докази  у  справі,   які
оспорюються  в   апеляції   прокурора   та,   в   залежності   від
встановленого, прийняти відповідне рішення.
 
     Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                         у х в а л и л а:
 
     касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
     Вирок апеляційного суду Житомирської області  від  20  лютого
2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати,  а  справу  направити  на  новий
апеляційний розгляд.
 
                              судді:
 
     Редька А.I. Лавренюк М.Ю. Заголдний В.В.