У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Пивовара В.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2007 року м. Києві
кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. і
ОСОБА_2. та касаційним поданням прокурора, який брав участь у
розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на
постановлені щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. судові рішення.
Вироком Калуського міськрайонного суду Iвано-Франківської
області від 19 квітня 2006 року засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження, не судиму,
за ст. 190 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з
конфіскацією майна;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2року народження, не судиму,
за ст. 190 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з
конфіскацією майна;
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3року народження, не судиму,
за ст. ст. 27, 190 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців
позбавлення волі з конфіскацією майна.
Судом вирішений цивільний позов.
Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 20
жовтня 2006 року ( rs265766 ) (rs265766)
вирок залишений без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. засуджено за
те, що вони на протязі 2001-2003 років шляхом шахрайства під
виглядом послуг на відкриття віз для виїзду за кордон незаконно
заволоділи коштами потерпілих в особливо великих розмірах,
зокрема, ОСОБА_1. - 487 468 грн., ОСОБА_2. - 182 452 грн.,
ОСОБА_3. - 162 394 грн.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у
зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів особам
засуджених унаслідок м'якості. Вважає, що судом безпідставно
виключено з обвинувачення засуджених кваліфікуючу ознаку -
учинення злочину в складі організованої групи, неправильно
кваліфіковані дії засуджених тільки за ч. 4 ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
при наявності підстав для кваліфікації їх дій за
сукупністю злочинів за ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, не враховано необхідність застосування закону про
більш тяжкий злочин та призначення більш суворого покарання.
Просить справу направити на новий судовий розгляд.
У касаційних скаргах:
- засуджена ОСОБА_1. зазначає, що у справі допущено
однобічність і неповноту досудового та судового слідства, висновки
суду не відповідають фактичним обставинам справи, винність її за
окремими епізодами не доведена. Просить у зв'язку з цим пом'якшити
їй покарання;
- засуджена ОСОБА_2., не оспорюючи доведеності її вини у
вчиненому злочині та правильності кваліфікації дій, просить
пом'якшити їй покарання з урахуванням її стану здоров'я, а також
інших пом'якшуючих обставин.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
скарг та подання, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не
підлягають.
Посилання у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1. на
однобічність і неповноту досудового та судового слідства,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були
предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм
дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
вони перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів
виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність
винуватості ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у вчиненні зазначених
злочинів грунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є
правильним.
Зокрема, винність засуджених підтверджуються їх власними
показаннями, у яких вони частково визнавали свою вину, не
заперечуючи, що допомагали окремим громадянам виїхати за кордон,
за що отримували гроші, але коли громадяни за кордон не виїхали,
гроші їм повернуто не було, а також показаннями потерпілих,
свідків, даними протоколів обшуків, добровільної видачі речей,
висновками експертів та іншими матеріалами справи.
Доводи у касаційному поданні прокурора про необхідність
роздільної кваліфікації за окремими епізодами тотожних злочинів
необгрунтовані, оскільки усі епізоди охоплюються диспозицією ч. 4
ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а дії ОСОБА_3. правильно
кваліфіковано ще й за ст. 27 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, тому що вона
не виконувала об'єктивної сторони шахрайства, а лише сприяла у
цьому ОСОБА_1.
З матеріалів справи також убачається, що у діях засуджених
відсутні ознаки, обов'язкові для організованої злочинної групи,
зокрема наявність стійкого попередньо зорганізованого об'єднання
для вчинення злочинів, тому кваліфікація їх дій як учинених у
складі організованої злочинної групи, про що стверджує у поданні
прокурор, є безпідставною.
Правильність застосування судом кримінального закону -
кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за ч. 4 ст. 190,
ОСОБА_3. за ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
сумнівів не
викликає.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування
постановлених у справі судових рішень.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог
кримінально-процесуального закону. Усі наведені прокурором,
засудженою ОСОБА_1., захисником ОСОБА_4. в апеляціях доводи, які
за своїм змістом аналогічні доводам касаційного подання та скарг,
належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду
відповідає вимогам ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
При призначенні ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. покарання суд,
згідно з вимогами ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, врахував тяжкість
вчиненого ними злочину, дані про їхні особи, обставини справи, які
впливають на ступінь їх відповідальності, у тому числі ті, на які
посилаються у скаргах засуджені, та обрав покарання, яке є
обгрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених
та попередження нових злочинів.
Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. та
ОСОБА_3. до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційного подання прокурора, касаційних скарг
засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відмовити.
С у д д і:
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.