У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, касаційною
скаргою потерпілого ОСОБА_1. на вирок IНФОРМАЦIЯ_4ого районного
суду Херсонської області від 09 жовтня 2006 року та ухвалу
апеляційного суду Херсонської області від 26 грудня 2006 року щодо
ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вироком IНФОРМАЦIЯ_4ого районного суду Херсонської області
від 09 жовтня 2006 року
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1
уродженця IНФОРМАЦIЯ_2 громадянина України,
не судимого в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6
місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3,
уродженця IНФОРМАЦIЯ_2, громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6
місяців обмеження волі; за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
1 рік виправних робіт; за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2
роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_3 остаточно призначено 2 роки обмеження волі.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1
відмовлено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави
по 131 грн. 73 коп. судових витрат за проведення
судово-імунологічних експертиз.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 грудня
2006 року зазначений вирок в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1
ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано, а справу провадженням у
цій частині закрито.
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони разом з іншою
особою, кримінальна справа щодо якої закрита у зв'язку з її
смертю, 15 листопада 2005 року приблизно о 2-ій годині,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на вул. Пролетарській
у м. IНФОРМАЦIЯ_4, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо
порушуючи громадський порядок та виказуючи явну неповагу до
суспільства, умисно, групою осіб, діючи з особливою зухвалістю,
напали на ОСОБА_1і завдали йому удари ногами і руками у різні
частини тіла, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні
ушкодження.
Після того, як ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень
втратив свідомість, ОСОБА_2. таємно викрав у нього мобільний
телефон моделі "Alcatel 526", вартістю 500 грн., а ОСОБА_3 -
портмоне, вартістю 15 грн., гроші в сумі 28 грн. та ключі від
замка, які не мають цінності.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у
зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону,
неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю
призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам
засуджених внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що
суд, приймаючи рішення про недоведеність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, та перекваліфіковуючи їх дії на ч. 1 ст. 122, ч. 1
ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не взяв до уваги
наявні у справі докази і свого рішення належним чином не
мотивував.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, вказуючи на
однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи, істотне порушення
кримінально-процесуального закону, неправильне застосування
кримінального закону та невідповідність призначеного судом
покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок
м'якості, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається
на те, що суд не дав належної оцінки доказам, які спростовують
свідчення засуджених про мотив та обставини вчиненого злочину, що
вплинуло на кваліфікацію дій засуджених та міру призначеного
покарання. Крім того зазначає, що, відмовляючи у задоволенні його
позовних вимог, суд допустив протиріччя та не мотивував свого
рішення, чому саме відмовляє у задоволенні в іншій частині
цивільного позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і
обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що подання та скарга задоволенню не
підлягають з наступних підстав.
Винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку
злочинів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно
оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів,
зокрема, показаннями засуджених, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5.,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., даними протоколів відтворення
обстановки та обставин події, даними висновку судово-медичної
експертизи та показаннями самого потерпілого.
Так, із показань засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається,
що, вони разом з ОСОБА_10. 14 листопада 2005 року з 22-ї години
перебували в барі "IНФОРМАЦIЯ_4". Приблизно о 2-ій годині ОСОБА_2.
з ОСОБА_10. вийшли з бару покурити. Зустрівши ОСОБА_1, вони
попросили у нього сірники, проте останній грубо відповів що
сірників у нього немає і пішов далі. Це не сподобалось ОСОБА_10.,
який побіг за ОСОБА_1 і почав його бити. Декілька разів
потерпілого вдарили ОСОБА_2. та ОСОБА_3, який підбіг пізніше.
Після того, як ОСОБА_1 знепритомнів, ОСОБА_2. підібрав мобільний
телефон, який лежав біля потерпілого, а ОСОБА_3 витягнув з кишені
портмоне з 28 гривнями (т. 1 а. с. 53-54, 62-63, 79-80, 97-99,
116, т. 2 а. с. 248-260).
Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні фактично підтвердив
ці показання, пояснивши, що коли він вийшов з бару, то зустрів
ОСОБА_2 з ОСОБА_10., які попросили у нього сірники, а коли він
відповів що не курить та пішов далі, йому ззаду нанесли удар по
голові і він знепритомнів, отямившись у лікарні, виявив, що у
нього зникли мобільний телефон і гроші (т. 2 а. с. 260-263 зв.).
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6 у своїх показаннях
пояснили, що, знайшовши неподалік від бару ОСОБА_1, який лежав на
дорозі у непритомному стані, вони викликали карету швидкої
допомоги, яка доставила ОСОБА_1до лікарні (т. 1 а. с. 132,
135-136, 139-140,т. 2 а. с. 270-274, 284-286).
Свідки ОСОБА_7. та ОСОБА_8. підтвердили, що 15 листопада 2005
року приблизно о 12-ій годині вони разом із ОСОБА_2 продали на
ринку мобільний телефон, який, як пояснив ОСОБА_2., він викрав у
невідомого вночі (т. 1 а. с. 120, т. 2 а. с. 274-277).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_1. було
заподіяно закриту черепно-мозкову травму - забій головного мозку,
садна та синці на голові, рвану забійну рану нижньої губи,
підвивих одного зуба на нижній щелепі, забій грудної клітки з
локальним пневмотораксом, які утворилися внаслідок ударів ногами і
руками та є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями (т. 2 а. с.
4-5).
Перевіркою матеріалів справи не виявлено будь-яких даних, які
б свідчили про те, що засуджені мали умисел вчинити розбій, за
попередньою змовою групою осіб, як про це йдеться у поданні
прокурора і скарзі потерпілого.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185. ч. 2
ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Вирішення судом першої інстанції цивільного позову
потерпілого ОСОБА_1в частині відшкодування моральної шкоди, є
обгрунтованим та відповідає чинному законодавству, а тому
посилання у касаційній скарзі на неправильне вирішення цивільного
позову є безпідставними.
Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням усіх обставин, що впливають на
його призначення.
Отже, посилання у касаційній скарзі та касаційному поданні на
м'якість призначеного засудженим покарання є необгрунтованими.
Що стосується доводів прокурора та потерпілого про
неправильне призначення засудженому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст.
185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді виправних робіт, оскільки
останній не працює, то вони не заслуговують на увагу, оскільки
ухвалою апеляційного суду вирок у частині засудження ОСОБА_3 за ч.
1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано, а справу провадженням
у цій частині закрито.
Посилання у касаційній скарзі на однобічність і неповноту
судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним
обставинам справи до компетенції касаційного суду згідно з ч. 2
ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не відноситься.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний і обгрунтований вирок.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи в суді першої інстанції, та касаційну скаргу потерпілого
ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Скадовського районного
суду Херсонської області від 09 жовтня 2006 року та ухвалу
апеляційного суду Херсонської області від 26 грудня 2006 року щодо
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.
с у д д і:
Гошовська Т.В. Пивовар В.Ф. Мороз М.А.