У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Пошви Б.М. і Канигіної Г.В.,
прокурора
Казнадзея В.В.,
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в його інтересах, захисника ОСОБА_3 в
інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду
Полтавської області від 13 лютого 2007 року.
Вироком Крюковського районного суду м. Кременчука від 2
жовтня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Кременчука,
раніше несудимого,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі. На підставі ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання призначено 5 років позбавлення волі без
конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого
звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим
строком 3 роки та покладенням на нього відповідних обов'язків. За
ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано.
ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженця м. Креме,
цигана, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі. На підставі ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого
звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки та покладенням на нього відповідних обов'язків.
Постановлено задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_5
та стягнути із засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на її користь в
солідарному порядку 20 000 грн. на відшкодування моральної і 2 751
грн. матеріальної шкоди і судові витрати на правову допомогу в
сумі 100 грн.
Питання речових доказів вирішено відповідно до вимог КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винуватими у
вчиненні злочинів, за таких обставин.
9 грудня 2005 року, приблизно в 00 год. 05 хв. ОСОБА_1 за
попередньою змовою з ОСОБА_4, у виготовлених ОСОБА_1 масках, та
маючи при собі металеву запальничку у вигляді пістолету і
дерев'яну биту, з метою заволодіння чужим майном напали на
оператора залу ігрових автоматів "Копійка" - потерпілу ОСОБА_5, що
знаходиться в м. Кременчуці по вул. Кіровоградській 57.
При цьому нападники заподіяли їй численні удари битою та
запальничкою в голову, груди, по руках і плечах, чим спричинили
тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості
та заволоділи майном підприємця ОСОБА_6 - грошима в сумі 416 грн.
Крім того, ОСОБА_1 органами досудового слідства було
пред'явлено обвинувачення за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в
тому, що він, завідомо знаючи про те, що ОСОБА_3 є неповнолітнім,
запросив його як співучасника, чим втягнув неповнолітнього в
злочинну діяльність.
Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2007 року
вирок Крюковського районного суду від 2 жовтня 2006 року стосовно
ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у частині призначення покарання скасовано:
- за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 засуджено на 5 років позбавлення
волі без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 засуджено на 4 років позбавлення
волі без конфіскації майна;
У решті вирок суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 в його інтересах,
порушують питання про зміну вироку в частині призначення
покарання, посилаючись на відшкодування засудженим його частки
суми, яку постановлено стягнути з нього в солідарному порядку.
Стверджують, що у приміщення ОСОБА_1 не заходив та тілесних
ушкоджень потерпілій не заподіював. Також просять зарахувати у
строк відбуття покарання 15 діб адмінарешту з 9 грудня 2005 року,
оскільки цього ж дня щодо нього було порушено кримінальну справу і
вважають, що він відбував це покарання за вчинений злочин;
- захисник ОСОБА_3 просить пом'якшити покарання засудженому
ОСОБА_4, врахувавши те, що він вперше притягується до кримінальної
відповідальності, вину визнав повністю, його позитивну
характеристику з місця проживання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення,
перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення,
виходячи з такого.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у
вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном,
поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи,
яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з
проникненням у приміщенням, суд зробив на підставі доказів,
досліджених у судовому засіданні і детально викладених у вироку.
Посилання засуджених ОСОБА_1 на те, що він до зали ігрових
автоматів не заходив та побоїв потерпілій не завдавав, ретельно
перевірялися судом і не знайшли свого підтвердження.
Його твердження повністю спростовуються показаннями
засудженого ОСОБА_4 про те, що він першим завдав удар битою
потерпілій ОСОБА_5, коли вона відкрила двері на стук ОСОБА_1
ОСОБА_1 завдав удар рукояткою пістолета - запальнички. Захищаючись
від ударів потерпіла впала, а вони почали шукати гроші.
У справі встановлено також, що ініціатором злочину був
ОСОБА_1
Згідно висновку додаткової судово - медичної експертизи (а.
с. 134 - 135) потерпілій ОСОБА_5 заподіяно середньої тяжкості
тілесні ушкодження.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування вироку, не встановлено.
При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_4,
апеляційний суд керувався вимогами ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
зокрема, з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених
ними злочинів, дані про особи винних, зазначені у вироку, в тому
числі й ті, на які звертається увага в скаргах.
Колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженим є
необхідним і достатнім для їх виправлення, попередження вчинення
ними нових злочинів, і підстав для пом'якшення покарання не
вбачає.
У зв'язку з чим касаційні скарги засуджених та їх захисників
слід залишити без задоволення.
Що стосується твердження у касаційній скарзі засудженого
ОСОБА_1 про необхідність зарахування у строк відбуття покарання за
цим вироком, покарання у виді 15 діб адмінарешту, яке йому було
призначено 9 грудня 2005 року і цього ж дня щодо нього було
порушено кримінальну справу, то воно, відповідно до положень ст.
409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, може бути вирішено судом, який
постановив вирок.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду
Полтавської області від 13 лютого 2007 року щодо засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - без зміни.
С у д д і :
К.Т. Кравченко Б.М. Пошва Г.В. Канигіна