У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Пошви Б.М. і Канигіної Г.В.,
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від
22 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13
червня 2006 року.
Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 22 березня 2006
року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця сел. Курганчи Нижнє -Черчикського району
Ташкентської області, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
уродженця с. Невське Красногвардійського району АР Крим,
раніше неодноразово судимого, в тому числі
30.08.1995р. за ст. 94, ч. 2 ст. 106 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі, звільненого 11.01.2005р. за
відбуттям покарання,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано винуватими і
засуджено за те, що вони 24 жовтня 2005 року, приблизно о 21год.,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в буд. АДРЕСА_1, за
попередньою змовою між собою, під час сварки з ОСОБА_3 на грунті
неприязних стосунків, умисно завдали потерпілому удари руками та
ногами в різні частини тіла, а ОСОБА_2 удар стільцем по голові,
чим спричинили ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження від яких він
помер.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13
червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишено без зміни.
В порядку ст. 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
виключено зі
вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_2 від
13.08.1981р. за ч. 3 ст. 206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі
ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(1960р.).
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо нього скасувати, посилаючись при цьому на невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи та на те, що суд при
розгляді справи неповно дослідив усі обставини справи, що вплинуло
на невірну кваліфікацію його дій. Вказує на те, що у нього з
ОСОБА_2 не було попередньої змови на завдання тілесних ушкоджень
потерпілому та, що ОСОБА_2 його обмовив внаслідок незаконних дій з
боку працівників міліції. Крім того, просить пом'якшити йому
покарання.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення
щодо нього скасувати, справу направити на нове розслідування,
посилаючись при цьому на однобічність, неповноту досудового та
судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним
обставинам справи, що вплинуло на невірну кваліфікацію його дій.
Крім того просить перекваліфікувати його дії та пом'якшити
покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у
касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг
необхідно відмовити.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд зробив на підставі доказів, досліджених у
судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, судами першої та
апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено зібрані у
справі докази, у тому числі й ті, на які містяться посилання у
касаційних скаргах, та давши їм належну оцінку в їх сукупності,
суди дійшли обгрунтованого висновку про доведеність винуватості
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину.
Твердження засуджених про те, що судами неповно з'ясовано усі
обставини справи та не дано належної оцінки всім доказам по
справі, необгрунтовані і не відповідають матеріалам справи,
оскільки всі обставини справи досліджені повно і судові рішення у
частині доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належно мотивовані.
Оцінивши висновки експертизи у сукупності з іншими доказами,
суди дійшли обгрунтованого висновку про правильність кваліфікації
дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що на досудовому
слідстві до нього застосовувалися недозволені методи досудового
слідства з боку працівників міліції, перевірялися судом першої
інстанції і визнані безпідставними, за обставин викладених в
ухвалі апеляційного суду.
Доводи ОСОБА_1 про те, що на досудовому слідстві його обмовив
засуджений ОСОБА_2, також ретельно перевірялися, як судом першої
інстанції, так і апеляційним судом, і визнані такими, що не
знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи засуджених ОСОБА_1
та ОСОБА_2, які є аналогічними доводам касаційних скарг, і не
знайшов підстав для їх задоволення. Рішення апеляційного суду
відповідає матеріалам справи і є правильним.
Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм
кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни
або скасування судових рішень, не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд урахував
ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних,
обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначене покарання відповідає тяжкості злочину та даним про
особи засуджених і підстав для його пом'якшення колегія суддів не
вбачає.
Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до
розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не вбачає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах
у х в а л и л а :
в задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
відмовити.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Пошва Б.М. Канигіна Г.В.