У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Пивовара В.Ф.,
суддів
Канигіної Г.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора захисника
ОСОБА_2, ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 21 червня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора м. Києва на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5
липня 2006 року щодо ОСОБА_3
Зазначеною ухвалою із закриттям провадження у справі на
підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
скасовано вирок
Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2005 року,
яким
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця IНФОРМАЦIЯ_2, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960
( 2001-05 ) (2001-05)
року) на п'ять років позбавлення волі з позбавленням
права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків строком на 3 роки і на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
його було звільнено від відбування призначеного
покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та
покладенням передбачених ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обов'язків.
За вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому,
що він у 1996-2000 роках, обіймаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_3 і будучи
службовою особою., виконуючи організаційно-розпорядчі та
адміністративно-господарчі обов'язки, у тому числі по організації
збереження державного майна, перевищив свої службові повноваження,
самовільно, без відповідного дозволу Державного комітету України з
державного матеріального резерву, вилучив матеріальні цінності
мобілізаційного резерву, які перебували на відповідальному
зберіганні на складу НОМЕР_1 IНФОРМАЦIЯ_4 і належали Державному
комітету України з державного матеріального резерву, та використав
їх на виготовлення мотоциклів, чим спричинив тяжкі наслідки у
вигляді заподіяння державі матеріальних збитків на суму 1423242
грн. 07 коп.
При розгляді справи за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
касаційною скаргою захисника ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції
м. Києва, не погодившись з доводами прокурора та задовольнивши
касаційну скаргу захисника, вирок суду щодо ОСОБА_3 скасував і
провадження по справі закрив на підставі п. 2 ст. 6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в його діях складу злочину.
У касаційному поданні заступника прокурора м. Києва ставиться
питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення
справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з тим, що
відповідного рішення Кабінету Міністрів України про можливість
використання матеріальних цінностей з державного резерву в порядку
тимчасового запозичення, а саме матеріалів для виготовлення
мотоциклів, які зберігались на складі НОМЕР_1 IНФОРМАЦIЯ_4,
прийняте не було. Тобто, ОСОБА_3., який працював головою правління
IНФОРМАЦIЯ_4вийшов за межі наданих йому законом прав, без
відповідного дозволу компетентного органу, самовільно вилучив
матеріальні цінності з державного мобілізаційного резерву, чим
умисно перевищив службові повноваження, внаслідок чого державі
були спричинені тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків у
розмірі 1423242 грн. 07 коп.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який підтримав касаційне подання, вважав його
обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виступ захисника
ОСОБА_1 про відмову в задоволенні подання та залишення рішення
апеляційного суду щодо ОСОБА_3 без зміни, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів не вбачає
підстав для його задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що висновок суду апеляційної
інстанції про відсутність складу злочину в діях IНФОРМАЦIЯ_3
ОСОБА_3 є обгрунтованим, стверджується дослідженими в судовому
засіданні доказами і є правильним.
Згідно вироку суду, яким ОСОБА_3. було визнано винуватим у
тому, що він, будучи службовою особою, в період 1996-2000 років,
перевищив свої службові повноваження, тобто вийшов за межі наданих
йому законом прав і повноважень та самовільно вилучив матеріальні
цінності мобілізаційного резерву, які знаходились на
відповідальному зберіганні на складі IНФОРМАЦIЯ_4 і належали
Державному комітету України з державного матеріального резерву,
чим завдав істотної шкоди державним інтересам і спричинив тяжкі
наслідки у вигляді матеріальних збитків на суму 1423242 грн. 07
коп. Разом з тим, такий висновок суду 1-ї інстанції не
підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні.
Так, апеляційний суд обгрунтовано взяв до уваги показання
ОСОБА_3 під час досудового і судового слідства про те, що свої
службові повноваження він не перевищував, а в період 1996-2000
років дійсно за його розпорядженням шляхом позичання
використовувались матеріальні цінності для виготовлення
мотоциклів, але це здійснювалося на підставі розпорядження
Кабінету Міністрів України НОМЕР_9, а також в інших випадках, які
були викликані потребами виробництва.
Обгрунтованих висновків дійшов апеляційний суд у тому, що в
зазначені показання ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються даними, які
містяться в долученому до матеріалів кримінальної справи
розпорядження Кабінету Міністрів України НОМЕР_2 від 28 вересня
1996 року, згідно якого з метою погашення заборгованості по
заробітній платі працівникам Мінвуглепрому продукцією виробництва
відкритого акціонерного товариства IНФОРМАЦIЯ_4, Головному
управлінню Державного казначейства пропонувалось провести
взаємозалік заборгованості бюджетів усіх рівнів, пов'язаної з
відшкодуванням вугледобувним підприємствам Мінвуглепрому сум
податку на добавлену вартість, сплачених за поставлену їм
продукцію, в рахунок платежів до бюджету за податком на добавлену
вартість відкритого акціонерного товариства IНФОРМАЦIЯ_4, а також
платежів за металопродукцію до державного резерву та за спожитий
газ акціонерному товариству "Укргазпром" і сум заборгованості
акціонерного товариства "Укргазпром" до бюджету. Відшкодування
податку на добавлену вартість провадиться в рахунок безоплатно
відвантажених вугледобувним підприємствам Мінвуглепрому мотоциклів
відкритим акціонерним товариством IНФОРМАЦIЯ_4.
При цьому, в п. 2 зазначеного Розпорядження Кабінету
Міністрів України, Мінвуглепрому, Держкомрезерву, АТ "Укргазпром",
IНФОРМАЦIЯ_4 необхідно було подати у десятиденний термін Головному
управлінню державного казначейства матеріали для проведення
зазначеного взаємозаліку (т.1, а.с.19). Таким чином, зі змісту
даного розпорядження КМ України вбачається, що IНФОРМАЦIЯ_4
безоплатно поставляє мотоцикли, а зацікавлені відомства, в тому
числі і Держкомрезерв, проводять відповідний взаємозалік.
Про те, що для виробництва 5000 мотоциклів в рахунок
погашення заборгованості держбюджету по заробітній платі
працівникам вугільної промисловості керівництву IНФОРМАЦIЯ_4 був
наданий відповідний дозвіл на використання для виробництва
зазначених мотоциклів матеріалів держрезерву, свідчать і інші,
наявні у справі докази, яким суд першої інстанції ніякої оцінки не
дав, хоча вони підтверджують показання ОСОБА_3 про законність його
розпоряджень щодо використання матеріалів мобілізаційного резерву.
Це, зокрема, витребувані під час розгляду справи районним
судом з Кабінету Міністрів України матеріали (т.4, а.с. 277-291)
які вказують на погодження керівництвом IНФОРМАЦIЯ_4 з
відповідними структурами дозволу на використання матеріалів
держрезерву для виробництва 5000 мотоциклів для підприємств
вугільної промисловості в рахунок часткового погашення
заборгованості шахтарям.
Про погодження питання на використання IНФОРМАЦIЯ_4матеріалів
держрезерву йдеться у листах заступника голови ЦК профспілки
працівників вугільної промисловості України від IНФОРМАЦIЯ_5(т.1
а.с. 16), виконувача обов'язки міністра вугільної промисловості
від IНФОРМАЦIЯ_6
.
Наведені письмові докази дали підстави колегії суддів
апеляційної інстанції вважати, що це розпорядження Кабінету
Міністрів НОМЕР_2 і є тим самим дозволом на використання
IНФОРМАЦIЯ_4матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, який,
на думку органів досудового слідства і суду потрібно було мати
керівництву заводу і, зокрема її директору засудженому ОСОБА_3
За таких обставин, висновки суду першої інстанції у вироку
про неприйняття до уваги доводів ОСОБА_3 про виконання державного
замовлення на виготовлення мотоциклів для погашення заборгованості
по заробітній платі працівникам вугільної промисловості з
використанням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву
IНФОРМАЦIЯ_4, оскільки він, як голова правління ВАТ не мав
відповідного дозволу на вилучення матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву, який зберігався на складі НОМЕР_1, для
виробничих потреб IНФОРМАЦIЯ_4 в період часу 1996-1999 років,
колегія суддів апеляційного суду обгрунтовано визнала такими, що
спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Крім цього, апеляційна інстанція обгрунтовано визнала
безпідставними посилання органів досудового слідства та суду на
те, що ОСОБА_3. використовуючи матеріальні цінності
мобілізаціонного резерву у 1996 році порушив п.1 ст. Закону
України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 року
( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, яким передбачено, що державний резерв матеріальних
цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням
Кабінету Міністрів України, оскільки в період 1996 року, коли
вилучалися зазначені матеріальні цінності мобілізаційного резерву,
цей закон не діяв, бо вступив в законну силу лише 24 січня 1997
року.
Апеляційний суд підставно зазначив, що за змістом ч. З ст.
166 КК України (в редакції 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. зі змінами в
редакції від 11.07.1995 р.) перевищення влади або посадових
повноважень полягає в діях посадової особи, яка явно виходить за
межі наданих їй прав і повноважень, настанні наслідків у вигляді
істотної шкоди державним інтересам та спричиненні тяжких
наслідків. А тому обгрунтовано визнав, що дії ОСОБА_3, який, як
вказано органами досудового слідства у відповідних процесуальних
документах та вироку суду, протягом 1996-2000 років без
відповідного рішення давав вказівки працівникам IНФОРМАЦIЯ_4
відпускати матеріальні цінності мобілізаційного резерву в порядку
позичання для потреб виробництва, про що складались акти вилучення
матеріальних цінностей не містять ознак злочину передбаченого ч. 3
ст.166 КК, оскільки не завдали істотної шкоди державним інтересам
та не спричинили тяжкі наслідки.
Той факт, що матеріали зі складу мобілізаційного резерву
дійсно використовувались тільки для потреб виробництва
IНФОРМАЦIЯ_4шляхом позичання, що відпуск цих матеріалів належним
чином документувався підтвердили допитані в суді свідки ОСОБА_4.,
ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9 ОСОБА_8. і інші, на яких є
посилання у вироку.
Не викликає сумнівів також висновки суду апеляційної
інстанції про те, що сама по собі наявність нестачі певних
матеріалів мобілізаційного резерву на складі не може свідчити про
завдання тяжких наслідків і істотної шкоди державним інтересам,
оскільки, як це встановили органи досудового слідства та суд, ці
матеріальні цінності вилучались в порядку позичання, про що
складались відповідні документи і тільки для потреб виробництва.
Більше того, судом було встановлено, що поряд з вилученням
матеріальних цінностей мобілізаційного резерву зі складу
проводилася закладка матеріальних цінностей на склад
мобілізаційного резерву. Це підтверджено даними відповідних актів:
НОМЕР_3 на відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву
на загальну суму 220219 грн. 53 коп. в порядку запозичення, в
зв'язку з аварійною ситуацією на виробництві (т.З, а.с. 4-5),
НОМЕР_4 на закладку на суму 126370 грн. 08 коп. та відпуск на суму
126369 грн. 93 матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в
порядку заміни на підставі положення про мобілізаційний резерв
(т.З, а.с. 6-7), НОМЕР_5 на закладку матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву на суму 3984 грн. 40 коп. в порядку
повернення матеріальних цінностей на підставі розпорядження
директора:НОМЕР_6 на відпуск матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву на загальну суму 169254 грн. 80 коп. в
порядку запозичення на підставі розпорядження директора заводу, у
зв'язку з аварійною ситуацією на виробництві (т.З, а.с. 9-10);
НОМЕР_7 на закладку матеріальних цінностей на суму 39249 грн. 92
коп. матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в порядку
повернення на підставі розпорядження директора заводу (т.З, а.с.
11), НОМЕР_8 на закладку матеріальних цінностей мобілізаційного
резерву на суму 3608 грн. 68 коп. в порядку повернення
матеріальних цінностей на підставі розпорядження директора заводу.
Всі ці дані та інші матеріали справи в їх сукупності дали
підстави апеляційній інстанції для правильних висновків про те, що
у IНФОРМАЦIЯ_3 ВАТ ОСОБА_3 не було умислу на вчинення дій, які
явно виходять за межі наданих йому законом прав та повноважень,
оскільки він діяв відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів
України НОМЕР_9 та наданих йому повноважень директора заводу
згідно посадових обов'язків. Крім того, його діями по вилученню
матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які були
сформовані за рахунок заводу і знаходилися на його території та
обслуговувались силами заводу і були використані шляхом позичання
для потреб виробництва, та на виконання державного замовлення на
виробництво 5000 мотоциклів, коли працівники заводу одержували
заробітну плату, завод проводив необхідні відрахування у
відповідні фонди соціального страхування, а працівники
вугледобувної галузі одержували продукцію, не завдали і не могли
завдати істотної шкоди державним інтересам.
Обгрунтовано суд апеляційної інстанції зазначив в ухвалі про
те, що поза увагою органів досудового слідства і суду залишився і
той факт, що згідно акту документальної ревізії
Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від IНФОРМАЦIЯ_8
(Т.1, а.с. 85-100) нестача матеріальних цінностей мобілізаційного
резерву за період 1996-2000 років на складі НОМЕР_1 IНФОРМАЦIЯ_4
складала на суму 569 296 грн., в той же час лишки склали на суму
228824 грн. 04 коп., що вказує, на повернення за вказівкою
керівництва заводу, а саме ОСОБА_3 матеріалів позичених для потреб
виробництва на склад мобілізаційного резерву, що також підтверджує
відсутність умислу ОСОБА_3 на вчинення злочину, який йому
інкриміновано.
Підставно апеляційна інстанція визнала необгрунтованим також
і висновки органів досудового слідства і суду першої інстанції про
те, що матеріальні цінності мобілізаційного резерву знаходилися на
території заводу на відповідальному зберіганні. Таких даних
матеріали справи не містять. Навпаки матеріали справи свідчать про
те, що керівництво IНФОРМАЦIЯ_4 ставило питання перед
Держкомрезервом про укладення договору про відповідальне
зберігання цінностей мобілізаційного резерву, але такого договору
укладено не було (т.1, а.с. 7-8, 10, 13-14, 15). Між тим, ст. 11
Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
передбачено обов'язкове укладання договору на відповідальне
зберігання матеріальних цінностей. За таких обставин, IНФОРМАЦIЯ_4
набув прав на зберігання цінностей мобілізаційного резерву, а не
обов'язків, які мають бути передбачені в договорі, але якого
укладено не було.
Матеріали кримінальної справи свідчать, що також правильно
враховано апеляційною інстанцією, про те, що IНФОРМАЦIЯ_4,
зберігаючи без укладення відповідного договору на відповідальне
зберігання цінностей державного матеріального резерву, фактично
зберігав і обслуговував такі цінності, освіжав такі цінності та
проводив відповідну закладку таких цінностей, тобто ніс певні
фінансові витрати, які склали 496, 8 тис. грн. (т.1, а.с. 13-14,
73-74). Разом з тим, витрати заводу Держкомрезервом України не
відшкодовано, як це передбачено у п. 5 ст. 11 згаданого Закону.
Обгрунтовано апеляційний суд послався також на рішення
Господарського суду м. Києва від 12 лютого 2002 року (т.4, а.с.
36) яким позов державного агентства з управління державним
резервом до IНФОРМАЦIЯ_4 про стягнення штрафних санкцій 1072591,42
грн. та повернення матеріальних цінностей на суму 1267239, 39 грн.
за використання матеріалів мобілізаційного резерву залишено без
розгляду, інших рішення судових інстанцій з цього приводу
матеріали справи не містять, що спростовує висновки органів
досудового слідства і суду першої інстанції про спричинення
державі матеріальних збитків.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про
відсутність складу злочину, передбаченого ст. 166 КК України в
редакції 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року зі змінами від 11 липня 1995 року,
в діях IНФОРМАЦIЯ_3, у колегії суддів Верховного Суду України
сумнівів не викликає, а тому рішення про закриття справи щодо
ОСОБА_3 на підставі ст. 6 п.2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за
відсутністю в його діях складу цього злочину є правильним і
скасуванню не підлягає. Дії ОСОБА_3 при запозиченні для потреб
виробництва матеріалів мобілізаційного резерву ніякої шкоди
державним інтересам не спричинили.
Ухвала апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 постановлена з
дотриманням вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
і будь-яких
порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути
підставами для скасування ухвали апеляційного суду не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м.
Києва на увалу Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2006 року
щодо ОСОБА_3 відмовити.
судді:
Пивовар В.Ф. Канигіна Г.В. Мороз М.А.