У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Присяжнюк Т.I. та Філатова В.М.,
за участі прокурора
Пересунька С.В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 19 червня
2007 року кримінальну справу за касаційним поданням першого
заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. на судові
рішення щодо ОСОБА_1, -
встановила:
вироком Городоцького районного суду Львівської області від 23
червня 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця села Вишня
Городоцького району Львівської області, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 187 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі вимог ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 3 роки.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він,
будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з
іншими особами 11 лютого 2006 року близько 23-ої години із
застосуванням насильства заволоділи майном ОСОБА_2 на суму 1170
гривень та майном ОСОБА_3 на суму 240 гривень. Під час розбійного
нападу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було спричинено легкі тілесні
ушкодження.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий
розгляд. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим, що судом ОСОБА_1
призначено надто м'яке покарання. Прокурор посилається також на
те, що судом також порушено вимоги закону - призначено додаткове
покарання у вигляді конфіскації майна, яке у разі звільнення від
відбування покарання з випробуванням не призначається.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Пересунька С.В., який підтримав касаційне подання в частині
доводів про невиправдану м'якість призначеного засудженому
покарання, та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія
суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.
Засуджуючи ОСОБА_1 за розбійний напад, вчинений за
попередньою змовою групою осіб, суд визначив покарання з
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та на підставі ст. 75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив його від відбування покарання з
випробуванням, пославшись, зокрема, на те, що засуджений
добровільно повернув викрадені речі, з'явився із зізнанням,
позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у
психіатра і нарколога не перебуває, раніше не судимий. Однак, як
убачається із матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 винним себе
фактично не визнавав і показував, що розбою не вчиняв, а речі
потерпілих у нього опинилися випадково - їх йому передали інші
особи (а. с. 129 - 130). Під час досудового слідства він також
заперечував свою винуватість у вчиненні злочину. Наведені дані
навряд чи можна визнати пом'якшуючими покарання обставинами -
з'явлення із зізнанням. Одночасно суд послався на також на
відсутність обтяжуючих обставин, в той час як в обвинуваченні,
визнаному доведеним, зазначено, що ОСОБА_1 учинив злочин у стані
алкогольного сп'яніння, що відповідно до вимог ст. 67 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
може бути визнано обставиною, що обтяжує покарання.
Отже, висновки суду про необхідність визначення покарання
засудженому нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, та
звільнення його від відбування покарання з випробуванням є
непереконливими і грунтуються на суперечливих даних.
Тому колегія суддів вважає, що судом при розгляді справи щодо
цього засудженого допущено такі порушення чинного законодавства,
які істотно вплинули на правильність прийняття рішення по суті, що
відповідно до вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є підставою
для скасування вироку з направленням справи на новий судовий
розгляд. Якщо під час нового розгляду буде доведено винність
ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то призначене за
вироком від 23 червня 2006 року покарання з застосуванням ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із звільненням від його відбування на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід визнати невиправдано
м'яким, як про це правильно зазначено в поданні прокурора.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання першого заступника прокурора Львівської
області задовольнити.
Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 23
червня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу
повернути на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в
іншому складі суддів.
Судді:
Паневін В.О. Присяжнюк Т.I. Філатов В.М.
________________________________________________________
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.