У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     Колегія  суддів   Судової  палати  у   кримінальних   справах
Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Присяжнюк Т.I.,

     суддів

     Косарєва В.I., Пекного С.Д.,

     за участю прокурора

     Матюшевої О.В.

     розглянула в судовому засіданні у м.  Києві  19  червня  2007
року кримінальну справу за  касаційним  поданням  прокурора,  який
брав участь при  розгляді  справи,  на  ухвалу  апеляційного  суду
Донецької області від 11 червня 2004 року щодо ОСОБА_1

     Вироком Iллічівського районного суду м. Маріуполя   Донецької
області від  2 березня 2004 року засуджено:

     ОСОБА_1, 

     1980 року народження, громадянина України,  судимого  у  2002
році за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки  позбавлення
волі з іспитовим строком на 1 рік,

     -  за ч. 1 ст.  213  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  200  годин
громадських робіт, а на підставі ст.  71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
остаточно призначено 3 роки 25 днів позбавлення волі.

     Ухвалою апеляційного суду Донецької  області  від  11  червня
2004 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено:

     - призначено за ч. 1 ст. 213 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання
у виді штрафу в розмірі  2000 грн, на підставі ст. 71  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         остаточно призначено 3 роки  позбавлення  волі,  а  на
підставі ст. 75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          звільнено  ОСОБА_1  від
відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

     У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

     За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що  він  не  будучи
суб'єктом підприємницької діяльності,  без  передбаченого  законом
дозволу за  місцем  свого  проживання  уАДРЕСА_1організував  пункт
прийому металобрухту,  а  26  червня  2003  року  за  місцем  його
проживання було вилучено 6900 кг брухту чорних металів.

     У  касаційному   поданні   прокурор   просить   ухвалу   щодо
ОСОБА_1скасувати,  а  кримінальну  справу   направити   на   новий
апеляційний розгляд, мотивуючи тим, що судом порушено  вимоги  ст.
71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  оскільки  покарання  за  сукупністю
вироків  повинно  бути  більшим,  ніж  призначено  за   попереднім
вироком.

     Заслухавши  доповідача,  прокурора,  яка  просила   касаційне
подання залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду  щодо
ОСОБА_1 залишити  без  зміни,   перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи подання, колегія  суддів  вважає,  що  воно  не
підлягає задоволенню.

     Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у
вироку, доведена  зібраними  у  справі доказами, у тому числі його
показаннями, у яких він  визнав  себе  повністю  винним,  а  також
іншими матеріалами справи, перевіреними судом, а його злочинні дії
правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 213 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , що
не оспорюється у поданні.

     Доводи касаційного подання з  приводу  допущених  апеляційним
судом  помилок  при  призначенні  ОСОБА_1   покарання   позбавлені
підстав.

     Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд,  змінивши
вирок та призначивши ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 213 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         у виді сплати штрафу,  правильно вказав, що відповідно
до положень ст. 72 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  основне  покарання  у
виді штрафу не підлягає складанню  з  іншими  видами  покарань  та
виконується самостійно.

     Iз урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що  подання
прокурора, за вказаних мотивів, не підлягає задоволенню.

     Керуючись статтями 394-396 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  колегія
суддів

                            УХВАЛИЛА:

     Касаційне подання прокурора, який брав  участь  при  розгляді
справи,  залишити без задоволення.

     Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2004
року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

                              СУДДI:

          Присяжнюк Т.I.    Косарєв В.I.    Пекний С.Д.