Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "МГТ" до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування рішення за касаційною скаргою Приватного підприємства фірми "МГТ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року,

У травні 2015 року Приватне підприємство фірма "МГТ" (далі - ПП фірма "МГТ") звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області, в якому просило визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області при винесенні рішення № 4 від 06 березня 2015 року та скасувати це рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскаржуване рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду є протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства України, оскільки прийняте на підставі закону, який втратив чинність у січні 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПП фірма "МГТ", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в судовому порядку були оскаржені винесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області рішення № 111 від 16 квітня 2013 року, № 9207/0730 від 07 травня 2013 року, № 14517/09-10 від 07 червня 2013 року, відповідно до яких до позивача були застосовані фінансові санкції за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного від 22 серпня 2013 року у справі № 804/8955/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, ПП фірмі "МГТ" у задоволенні адміністративного позову до начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області ОСОБА_4 про визнання незаконними дій та скасування рішень було відмовлено в повному обсязі.

Суми фінансових санкцій, зазначені в рішенні Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року № 111, були сплачені підприємством 19 січня 2015 року.

06 березня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області винесено рішення № 4 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до ПП фірми "МГТ" застосовано фінансові санкції у вигляді нарахування пені в розмірі 3 008,50 грн. за період з 29 травня 2014 року до 19 січня 2015 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість по сплаті страхових внесків виникла у позивача в період до 01 січня 2011 року, коли пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був чинним, а тому, виносячи оскаржуване рішення № 4 від 06 березня 2015 року про застосування до позивача фінансових санкцій та пені, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з такого.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 2 та пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинних до 01 січня 2011 року) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 10.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція) на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

При цьому, відповідно до пункту 10.4. Інструкції нарахування пені проводиться органами Пенсійного фонду. Пеня на пеню не нараховується.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) частини 1 - 9 були виключені.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 4 від 06 березня 2015 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді нарахування пені, було прийнято у зв'язку з несвоєчасною сплатою останнім сум фінансових санкцій згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року № 111.

Проте вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили за несвоєчасну сплату недоїмки якого періоду до позивача застосовано фінансові санкції оскаржуваним рішенням та не з'ясували правової природи застосованих до позивача оскаржуваним рішенням № 4 від 06 березня 2015 року фінансових санкцій та фінансових санкцій, застосованих до позивача рішенням від 16 квітня 2013 року № 111 (чи входила до їх складу пеня за попередній період), із урахуванням того, що пунктом 10.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України заборонено нарахування пені на пеню.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "МГТ" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.