У х в а л а
                         IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі :
 
     головуючого
     Кривенди О.В.,
     суддів
     Мороза М.А., Пошви Б.М.,
     за участю прокурора
     Колесниченка О.В.,
     розглянула в судовому засіданні у м.  Києві  14  червня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
     Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 4 жовтня 2006 року
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1   року   народження,   громадянина    Російської
Федерації,  раніше не судимого,
     засуджено  за  ч.  1  ст.  115  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           на
тринадцять років шість місяців позбавлення волі.
     Постановлено стягнути з  засудженого  на  користь  потерпілої
ОСОБА_2 10 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та   50
000 гривень - моральної шкоди.
     Ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2006
року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
     ОСОБА_1 визнано винним у тому,  що  він  2  липня  2006  року
приблизно о 2-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння
у будинку АДРЕСА_1, на  грунті  ревнощів  вчинив  умисне  вбивство
ОСОБА_3
     У касаційній скарзі засуджений зазначає про те, що,  вчиняючи
злочин, він  перебував  у  стані  фізіологічного  афекту,  просить
пом'якшити призначене йому покарання, врахувавши його щире каяття,
активне сприяння розкриттю злочину, явку з  повинною,  те,  що  на
його утриманні перебувають троє малолітніх дітей.
     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без  задоволення,
а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни,  перевіривши  матеріали
справи та обговоривши доводи  касаційної  скарги,  колегія  суддів
вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
     Висновок суду про винність ОСОБА_1 у  вчиненні  зазначених  у
вироку  злочинних  дій  грунтується   на   доказах,   зібраних   у
встановленому законом порядку, досліджених у  судовому  засіданні,
належно оцінених судом, і є обгрунтованим.
     Так, ОСОБА_1 як на  досудовому  слідстві  так  і  в  судовому
засіданні повністю визнав себе винним у вчиненні умисного вбивства
ОСОБА_3,  а  його  показання  узгоджуються  з  фактичними  даними,
встановленими  протоколами  огляду  місця  події   та   протоколом
відтворення обстановки і обставин події з його участю. 
     Згідно з висновком  судово-медичної  експертизи  від  НОМЕР_1
смерть  ОСОБА_3  настала  від  колото-різаного  поранення  шиї   з
пошкодженням судин і розвиненням кровотечі 
( а.с. 100-105)
.
     Кваліфікація  дій  ОСОБА_1  за  ч.1  ст.   115   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         є правильною.
     Доводи касаційної скарги засудженого про те, що він  під  час
вчинення злочину перебував у стані фізіологічного афекту,  колегія
суддів вважає необгрунтованими, оскільки  відповідно  до  висновку
комплексної    амбулаторної    судової     психолого-психіатричної
експертизи від НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому
дій в стані фізіологічного афекту та в  іншому  емоційному  стані,
який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність,  не
перебував (а.с. 131-132).
     Вказане   експертне   дослідження   проведено   компетентними
експертами з додержанням вимог законодавства  при  призначенні  та
проведенні експертизи, а  тому  у  колегії  суддів  немає  підстав
піддавати сумніву його висновки.
     Разом  із  тим,  призначаючи  ОСОБА_1    покарання   у   виді
позбавлення волі на строк  тринадцять  років  шість  місяців,  та,
зазначаючи  у вироку про  відсутність  обставин,  які  пом'якшують
покарання, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 65,66  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Як видно з матеріалів справи, як на досудовому слідстві так і
в судовому засіданні  ОСОБА_1  повністю  визнавав  себе  винним  у
вчиненні  злочину  щодо  ОСОБА_3,  добровільно  надавав   допомогу
органам досудового слідства і  суду  в  з'ясуванні  всіх  обставин
вбивства, тобто щиро  розкаявся  у  вчиненому  та  активно  сприяв
розкриттю злочину,  що відповідно до ст. 66 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
є обставиною, яка пом'якшує  покарання,  і  повинна  враховуватися
судом при призначенні покарання.
     Проте зазначена обставина судом першої інстанції врахована не
була,  що  призвело  до  призначення  ОСОБА_1  надмірно   суворого
покарання, з яким погодився й апеляційний суд.
     За таких обставин, судові  рішення  щодо  ОСОБА_1  підлягають
зміні, а призначене йому покарання - пом'якшенню.
     Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів Судової  палати  у  кримінальних  справах  Верховного  Суду
України, -
                        у х в а л и л а :
     касаційну  скаргу  засудженого  ОСОБА_1  задовольнити.  Вирок
Васильківського міськрайонного суду Київської області від 4 жовтня
2006 року та ухвалу апеляційного  суду  Київської  області  від  6
грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
     Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч.  1  ст.  115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання до десяти років позбавлення волі.
     У решті зазначені судові рішення  залишити без зміни.
     судді:
     Кривенда О.В.     Мороз М.А.  Пошва Б.М.