У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.
за участю прокурора
Саленка I.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Кіровоградської області.
Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської
області від 13 жовтня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, судимого: 1) 02.02.1998р.
Знам'янським міським судом Кіровоградської області за ч. 1 ст.
229-6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 3 місяці позбавлення волі;
2) 12.01.2001р. цим же судом за ч. 2 ст. 229-6 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі; 3) 08.02.2005 р.
Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.ч.2
і 3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі,
звільненого на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в сумі 680
грн.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17.06.2006 р. у
IНФОРМАЦIЯ_2 без мети збуту, повторно, незаконно придбав,
знайшовши на пустирі, наркотичний засіб - макову солому вагою
63,10 грама, який зберігав при собі до затримання 18.06.2006 р.
працівниками міліції.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м'якість
призначеного ОСОБА_1 покарання в зв'язку з відсутністю підстав
для застосування ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
й незастосування
при призначенні засудженому покарання ст.71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вирок скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
подання, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи
подання, колегія суддів уважає, що подання прокурора підлягає
задоволенню з таких підстав.
Твердження прокурора в касаційному поданні про неправильність
застосування до ОСОБА_1 ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у результаті
чого призначене йому покарання є надто м'яким, грунтуються на
законі та матеріалах справи.
Відповідно до ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за наявності
декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують
ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного
суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання,
нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої
частини цього Кодексу.
Зазначені вимоги закону судом не виконано.
Як убачається з матеріалів справи, суд визнав, що ОСОБА_1
вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Мотивуючи можливість призначення ОСОБА_1 покарання, нижче від
найнижчої межі, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд у вироку вказав, що враховує щире каяття
засудженого та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на
утриманні дитини, непрацездатної матері та вагітної дружини.
Разом із тим, поза увагою суду залишилася та обставина, що
ОСОБА_1, як до вчинення злочину, так і на час постановлення
вироку, не працював, що ставить під сумнів його фінансову
спроможність утримувати дитину, дружину й непрацездатну матір.
Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що
матір ОСОБА_1 є непрацездатною особою, яка потребує стороннього
догляду.
Призначаючи покарання із застосуванням ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд не в повній мірі також урахував особу ОСОБА_1,
який тричі судимий, у тому числі двічі за злочини у сфері обігу
наркотичних засобів, згідно висновку наркологічної експертизи
страждає наркоманією і потребує лікування, а також те, що злочин
він учинив під час іспитового строку.
Отже, суд, застосовуючи ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на
обгрунтування свого рішення не навів переконливих доводів, які
істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, та з
урахуванням даних про особу засудженого давало підстави вважати
покарання у виді штрафу достатнім для його виправлення та
попередження нових злочинів.
Обгрунтованими також є доводи прокурора про безпідставність
незастосування судом при призначенні ОСОБА_1 покарання ст.71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Відповідно до цієї норми закону, якщо засуджений після
постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив
новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком,
повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за
попереднім вироком.
Зі справи вбачається, що 08.02.2005 р. ОСОБА_1 засуджено
Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.ч.2,
3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі. На
підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки. Не відбувши зазначеного покарання, ОСОБА_1 17.06.2006 р. під
час іспитового строку вчинив новий злочин.
За таких обставин суд повинен був застосувати ст.71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
й призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю
вироків.
З огляду на вищезазначені порушення закону вирок суду
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд, при якому належить дослідити всі обставини справи, у тому
числі й ті, які можуть вплинути на вид і розмір покарання, і в
разі доведеності вини ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, призначити його відповідно до вимог закону із
застосуванням ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської
області задовольнити.
Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської
області від 13 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.
Судді:
КОНОВАЛОВ В.М. КУЗЬМЕНКО О.Т. СКОТАРЬ А.М.