Ухвала
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого, судді
     Редьки А.I.
     суддів за участю прокурора
     Заголдного В.В. та Жука В.Г. Опанасюка О.В.
 
     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  14  червня  2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на  вирок
Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня  2004  року,
яким засуджено:
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     немаючого судимості,
 
     за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із  застосуванням  ст.
69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три  роки  позбавлення  волі   з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на  підставі  ст.
55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з позбавленням  права  обіймати  посади,
пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих     і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три  роки,  за
ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки позбавлення  волі,
за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки  шість  місяців
позбавлення волі, за ч. 1 ст. 209 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три
роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
за сукупністю злочинів йому  призначено  п'ять  років  позбавлення
волі з  конфіскацією  всього  майна,  яке  є  його  власністю,  на
підставі ст.  55  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права
обіймати посади, пов'язані з виконанням  організаційно-розпорядчих
і адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки,
 
     ОСОБА_2,
 
     IНФОРМАЦIЯ_2,
 
     немаючу судимості,
 
     за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із  застосуванням  ст.
69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три  роки  позбавлення  волі   з
конфіскацією всього майна, яке є її власністю, на підставі ст.  55
КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права  обіймати  посади,
пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих     і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три  роки,  за
ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки позбавлення  волі,
за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки  шість  місяців
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
сукупністю злочинів їй призначено  три  роки  позбавлення  волі  з
конфіскацією всього майна, яке є її власністю, на підставі ст.  55
КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права  обіймати  посади,
пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих     і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки,
 
     ОСОБА_3,
 
     IНФОРМАЦIЯ_3,
 
     немаючу судимості,
 
     за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із  застосуванням  ст.
69 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  чотири  роки  позбавлення  волі  з
конфіскацією всього майна, яке є її власністю, на підставі ст.  55
КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права  обіймати  посади,
пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих     і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три  роки,  за
ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки позбавлення  волі,
за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  два  роки  позбавлення
волі, а на підставі ст. 70 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів їй призначено чотири роки позбавлення волі,  на  підставі
ст. 55  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права  обіймати
посади,  пов'язані  з   виконанням   організаційно-розпорядчих   і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки, а на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         її звільнено від відбування
покарання з випробуванням  на  три  роки  і  покладено  обов'язки,
передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
 
     ОСОБА_4,
 
     IНФОРМАЦIЯ_4,
 
     немаючу судимості,
 
     за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із  застосуванням  ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на три роки  шість  місяців  позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, на  підставі
ст. 55  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права  обіймати
посади,  пов'язані  з   виконанням   організаційно-розпорядчих   і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три  роки,  за
ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки позбавлення  волі,
а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за сукупністю злочинів
їй призначено три роки шість місяців позбавлення волі, на підставі
ст. 55  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  позбавленням  права  обіймати
посади,  пов'язані  з   виконанням   організаційно-розпорядчих   і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки, а на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         її звільнено від відбування
покарання з випробуванням  на  два  роки  і  покладено  обов'язки,
передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
 
     установила:
 
     Суд  визнав  ОСОБА_1  винуватим  у  тому,  що  він,  працюючи
директором ПП "IНФОРМАЦIЯ_5", що займався постачанням  Феросплавів
та іншої металосировини  до  ВАТ  "IНФОРМАЦIЯ_6",  за  попередньою
змовою з майстром ділянки феросплавів і кольорових металів ЦПП ВАТ
"IНФОРМАЦIЯ_6"  ОСОБА_2,  бригадиром   з   переміщення   сировини,
напівфабрикатів і готової продукції ЦПП ОСОБА_3 і важільницею  ЦПП
ОСОБА_4 у період з IНФОРМАЦIЯ_7 шляхом зловживання своїм службовим
становищем,  складаючи,   видаючи   та   використовуючи   завідомо
підроблені  документи,  заволоділи  майном  ВАТ  "IНФОРМАЦIЯ_6"  в
особливо великих розмірах на суму 235.506 грн. 61 коп. Крім  того,
ОСОБА_1, ОСОБА_2  і  ОСОБА_3  в  зазначений  період  часу  вчинили
службові підроблення, що спричинили  тяжкі  наслідки,  а  ОСОБА_1,
крім того, у  жовтні  2001  року  здійснив  фінансові  операції  з
грошовими  коштами,  здобутими  завідомо   злочинним   шляхом,   і
використав їх в господарській діяльності.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області  від  4  квітня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1.  і  ОСОБА_2.  змінено.  Постановлено
вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 5 ст. 191 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
із застосуванням  ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три  роки
позбавлення  волі  з  конфіскацією  всього  майна,  яке   є   його
власністю, з  позбавленням  права  обіймати  посади,  пов'язані  з
виконанням               організаційно-розпорядчих               і
адміністративно-господарських обов'язків строком на три  роки,  за
ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки позбавлення  волі,
за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки  шість  місяців
позбавлення волі, за ч. 1 ст. 209 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три
роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
за  сукупністю  злочинів  -  на  три  роки  позбавлення   волі   з
конфіскацією всього майна, яке є його  власністю,  з  позбавленням
права     обіймати     посади,     пов'язані     з      виконанням
організаційно-розпорядчих     і      адміністративно-господарських
обов'язків строком на три роки. ОСОБА_2  на  підставі  ст.  75  КК
України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           звільнено   від   відбування    покарання,
призначеного судом,  з  випробуванням  на  три  роки  і  покладено
обов'язки,  передбачені  п.  п.  2,  3,  4  ст.  76   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     У касаційному поданні прокурор просить змінити судові рішення
і при цьому вважає, що судові  інстанції  неправильно  застосували
кримінальний закон щодо засуджених. На його думку, винуваті  мають
нести відповідальність за вчинені злочини не за попередньою змовою
групою осіб, а в складі організованої групи. Зазначає, що  суд  не
призначив ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
         обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення
права обіймати певні посади або  займатися  певною  діяльністю,  а
ОСОБА_3. і ОСОБА_4., призначаючи покарання з застосуванням ст.  75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , суд безпідставно  призначив  їй  додаткове
покарання у виді конфіскації майна. Звертає  увагу,  що  посилання
суду на ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          при  призначенні  покарання
ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. є зайвим.
 
     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, який підтримав доводи  касаційного  подання  і  просить
судові рішення скасувати, а справу - направити  на  новий  судовий
розгляд,  перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши   доводи
касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.
 
     Якщо злочин було вчинено організованою групою на  момент  дії
КК  України  1960  ( 2001-05 ) (2001-05)
          року,  то  його  кваліфікація  має
здійснюватись з інкримінуванням відповідної кваліфікуючої ознаки -
вчинення злочину групою осіб або  за  попереднім  зговором  групою
осіб, а той факт, що цей злочин був учинений організованою групою,
має враховуватись як обставина, що  обтяжує  відповідальність  при
призначенні покарання винуватій особі (ст.  41  Загальної  частини
цього Кодексу).
 
     Приймаючи рішення про виключення з  обвинувачення  засуджених
ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  і  ОСОБА_4  кваліфікуючої  ознаки   -
вчинення злочинів організованою групою з тих підстав, що  злочини,
за які їх засуджено, були вчинені до введення  в  дію  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         2001 року, суд, як видно з вироку,  послався  виключно
на ст. 5 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          про  зворотну  дію  закону  про
кримінальну відповідальність у  часі,  але  не  звернув  уваги  на
зазначені положення попереднього Кримінального кодексу і  допустив
помилку у правозастосуванні. Апеляційний суд, хоча й змінив  вирок
суду, але зазначену помилку місцевого суду не виправив. Оминув він
увагою і те, що місцевий суд допустив суперечності  при  прийнятті
рішень   щодо   призначення   засудженим   додаткових    покарань,
передбачених ч. 2 ст. 366 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  Невмотивовано
вирок у частині  призначення  додаткових  покарань  засудженим  на
підставі ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Отже, місцевий та  апеляційний  суди  допустились  помилок  у
застосування норм  кримінального  закону,  що  у  відповідності  з
положеннями ст. 398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          є  підставами  для
скасування вироку й  ухвали,  а  справа  -  направленню  на  новий
судовий  розгляд.  Під  час  якого  суд  має  належно   перевірити
матеріали справи, усунути зазначені недоліки у правозастосуванні і
в разі доведеності винуватості засуджених  у  вчиненні  зазначених
злочинів, прийняти щодо них таке рішення, яке б точно  відповідало
вимогам закону.
 
     На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  394  -  398  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                            ухвалила:
 
     касаційне подання прокурора задовольнити частково.
 
     вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від  22  грудня
2004 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької  області  від  4
квітня 2005 року скасувати, а  кримінальну  справу  щодо  ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - направити на новий судовий розгляд.
 
                              Судді:
 
     Заголдний В.В. Редька А.I. Жук В.Г.