Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про скасування постанови за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, в якому просила скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 05 червня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова суперечить Конституції України (254к/96-ВР) і Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки примусове виконання судового рішення про стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 11859,54 грн. повинен здійснювати орган ДВС, а не орган Державного казначейства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинської області від 05 червня 2014 року ВП № 43551747 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

У касаційній скарзі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що судові рішення про стягнення грошових коштів з державного органу підлягають примусовому виконанню органами Державної казначейської служби України. Будь-яких винятків з цього правила (як то відсутність бюджетних рахунків та наявність позабюджетних коштів) чинним законодавством не передбачено. А тому примусове стягнення грошових коштів з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області можливе лише через органи Державної казначейської служби України.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, в адміністративній справі № 803/926/13-а позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 січня 2013 року № 2-о "Про припинення державної служби ОСОБА_4.", поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку з 04 січня 2013 року, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2013 року по 21 червня 2013 року в сумі 11 859 грн. 54 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27 червня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 569/2013 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 січня 2013 року по 21 червня 2013 року в сумі 11859, 54 грн.

05 червня 2014 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову ВП № 43551747 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). При цьому, мотивувальна частина постанови містить посилання на частину другу статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до вимог яких рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому порядку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем було обґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, оскільки згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) всі виконавчі документи про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню Державною казначейською службою України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 05 червня 2014 року ВП № 43551747 є протиправною, оскільки у державного виконавця не було законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Проте погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (384/2011) затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до якого Пенсійний фонд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (z0581-02) (чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до пункту 4.2 якого Управління є юридичною особою, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного або місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Таким чином, оскільки боржником за виконавчим листом Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року № 569/2013 є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, тобто державний орган, державний виконавець не має законних підстав проводити будь-яке списання коштів за цим виконавчим документом.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем було обґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, оскільки всі виконавчі документи про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню Державною казначейською службою України.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові Верховного Суду України від 08 липня 2015 року у справі № 3-316гс15.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.