У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Глоса Л.Ф., Коротких О.А.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 12 " червня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою представника
цивільного позивача - голови правління Станично-Луганської
райспоживспілки на вирок Станично-Луганського районного суду
Луганської області від 1 вересня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянин України, не працюючий,
не судимий,
засуджений:
- за ч.5 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ч.ч.1, 2 ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з
позбавленням права займати керівні посади у сфері господарської
діяльності строком на 2 роки без конфіскації майна;
- за ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі з позбавленням права займати керівні посади у сфері
господарської діяльності строком на 1 рік.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом часткового
складання покарань, визначено 5 років позбавлення волі з
позбавленням права займати керівні посади у сфері господарської
діяльності строком на 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено ОСОБА_1
від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з
іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобов'язано ОСОБА_1
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про
зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до
кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 листопада
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, працюючи IНФОРМАЦIЯ_2
та будучи посадовою особою, 24 грудня 2002 року, зловживаючи своїм
службовим становищем, вчинив розтрату майна Станично-Луганської
РСС в особливо великому розмірі - уклав з ОСОБА_2 договір
купівлі-продажу Петрівського хлібокомбінату за 210000 грн., не
погодивши це питання на правлінні райспоживспілки. Гроші в сумі
210000 грн. до каси райспоживспілки ОСОБА_2 не вніс.
Крім того, 23 грудня 2002 року ОСОБА_1 вчинив службове
підроблення, що спричинило тяжкі наслідки - потягло розтрату майна
Станично-Луганської РСС в особливо великому розмірі, надавши
підроблену постанову правління Станично-Луганської РСС для продажу
Петрівського хлібокомбінату та отримавши довідку-характеристику
БТI для його продажу.
У касаційній скарзі представник цивільного позивача - голова
правління Станично-Луганської райспоживспілки просить судові
рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд,
оскільки суд неправомірно залишив цивільний позов без розгляду, не
вжив заходів для повного і всебічного розгляду справи, не вирішив
долю арештованого майна засудженого та питання розподілу витрат за
проведення експертизи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
цивільний позивач або його представник має право подати касаційну
скаргу лише в частині, що стосується вирішення позову.
Дійсно, ст.328 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
передбачає залишення
позову без розгляду лише при виправданні підсудного за відсутністю
в його діях складу злочину. Однак наведене порушення
кримінально-процесуального закону не можна вважати істотним і
таким, що вимагає скасування обвинувального вироку в касаційному
порядку, оскільки питання щодо цивільного позову не можуть
завадити встановленню істини у кримінальній справі, а цивільний
позивач не позбавлений судового захисту своїх інтересів у порядку
цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що необхідність залишення цивільного
позову без розгляду ретельно аргументована як у вироку, так і в
ухвалі апеляційного суду, а належний розгляд даного позову дійсно
неможливий у рамках кримінальної справи.
Решта питань, які поставлені у скарзі, виходять за межі
касаційних вимог цивільного позивача і підлягають вирішенню за
межами касаційного провадження - в порядку ст.ст.409, 411 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Колегія суддів не вбачає підстав для внесення кримінальної
справи відносно ОСОБА_1 у касаційний розгляд з метою перегляду
судових рішень щодо нього з мотивів, наведених у касаційній скарзі
представника цивільного позивача.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
у х в а л и л а :
відмовити в задоволенні касаційної скарги представника
цивільного позивача - голови правління Станично-Луганської
райспоживспілки.
судді:
Синявський О.Г. Глос Л.Ф. Коротких О.А.