У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Коротких О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на
вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2006
року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2006 року
щодо ОСОБА_1,
встановила:
вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженку IНФОРМАЦIЯ_2, жительку м. Києва, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 332 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину;
- за 3 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі;
- за ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на 5 років з конфіскацією засобів вчинення злочину.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1
покладено наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на
постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої
системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи,
навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи
кримінально - виконавчої системи.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона в період часу з
вересня по грудень 2004 року умисно, з корисливих мотивів, за
попередньою змовою з невстановленими слідством особами,
організувала незаконне переправлення осіб через державний кордон
України, вчинила шахрайство у великих розмірах та підроблення
документів за таких обставин. ОСОБА_1 у вересні 2004 року, маючи
намір за матеріальну винагороду організувати незаконне
переправлення осіб через державний кордон України, пообіцявши
надати допомогу у виїзді за кордон громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншим, отримала від них паспорти громадян
України для виїзду за кордон, а також по 250 доларів США переказом
"Вестерн юніон".
У грудні 2004 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з
невстановленими слідством особами організувала розміщення громадян
у квартирі АДРЕСА_1, яку взяла в оренду. Через деякий час
засуджена отримала від невстановлених слідством осіб паспорти на
ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із внесеними у них підробленими
відомостями про перетин державного кордону України і вклеєною
Британською візою, за що отримала від ОСОБА_3 300 доларів США, а
ОСОБА_2 1 300 доларів США і 2050 євро.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2, використовуючи отримані від ОСОБА_1
паспорти і не знаючи, що ці документи є підробленими, перетнули
державний кордон України та вилетіли(ОСОБА_3 у Лондон, а ОСОБА_2
до Варшави), де були затримані місцевими правоохоронними органами,
які виявили підроблені візи.
Крім того, ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного
умислу, спрямованого на незаконне заволодіння грошовими коштами
шляхом обману, під виглядом надання за матеріальну винагороду
допомоги у виїзді за кордон у грудні 2004 році отримала від
ОСОБА_5 500 доларів США, у ОСОБА_4 2 500 доларів США, не маючи
наміру оформляти їм англійські візи та повертати гроші. У
подальшому засуджена повернула паспорти громадян України для
виїзду за кордон ОСОБА_4 і ОСОБА_5, у яких не було оформлено
Британських віз.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду
про доведеність винуватості засудженої та правильність
кваліфікації її дій, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у
зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості
злочину та особі засудженої через м'якість, а справу направити на
новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочинів, за які її засуджено, грунтуються на сукупності зібраних
у справі доказів, вони є правильними, і у касаційному поданні не
заперечуються.
Твердження прокурора про те, що призначене покарання із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не відповідає ступеню
тяжкості злочину та особі засудженої через м'якість, є
безпідставними.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування
покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд належним чином мотивував, які саме дані про її
особу та пом'якшуючі покарання обставини дають підстави для
висновку про можливість виправлення засудженої без відбування
покарання.
Як видно з матеріалів справи, засуджена щиро покаялася,
позитивно характеризується за місцем проживання, вперше
притягуються до кримінальної відповідальності, повністю
відшкодувала потерпілим заподіяну злочином матеріальну шкоду.
Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від
відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
належним чином умотивовано і грунтується на
законі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене
засудженій покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави
для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного їй
покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Судді:
Синявський О.Г. Коротких О.А. Глос Л.Ф.