У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Редьки А.I.

     суддів

     Заголдного В.В. і Жука В.Г.

     розглянувши в судовому засіданні 7  червня  2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок
Маневицького районного суду Волинської області від 9 березня  2006
року, яким засуджено

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     немаючого судимості,

     за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із  застосуванням  ст.
69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  п'ять  років  обмеження  волі  з
позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4.484 грн.
98  коп.  на  відшкодування  матеріальної   і   10.000   грн.   на
відшкодування моральної шкоди,

     установила:

     Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він  18  червня  2004
року у стані сп'яніння, керуючи мотоциклом "МТ-1036", д/н НОМЕР_1,
та рухаючись автошляхом Луцьк - Ківерці - Маневичі - Любешів - КПП
від смт. Маневичі у напрямку смт. Колки, порушив вимоги п. п.  2.3
"б"; 2.9 "а"; 11.2; 11.3; 12.3;  13.3;  34.1.1  Правил  дорожнього
руху -  виїхав  на  зустрічну  смугу  руху  і,  не  справившись  з
керуванням, допустив зіткнення  з  мотоциклом  "IЖ-Планета-Спорт",
д/н  НОМЕР_2,  під  керуванням  ОСОБА_3,  що   спричинило   смерть
останнього, а пасажири мотоциклу  засудженого  ОСОБА_4  і  ОСОБА_5
отримали,  відповідно,  середньої  тяжкості   та   легкі   тілесні
ушкодження.

     Ухвалою Апеляційного суду Волинської  області  від  11  січня
2005 року вирок залишено без зміни.

     Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних  справах
Верховного Суду  України  від  31  травня  2005  року  потерпілому
ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні касаційної скарги.

     У  касаційному  поданні  прокурор  просить  скасувати  ухвалу
апеляційного суду щодо ОСОБА_1, а  справу  -  направити  на  новий
апеляційний  розгляд,  оскільки  засудженому,   на   його   думку,
призначено надмірно м'яке покарання.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали справи  та  обговоривши  доводи  касаційного
подання,  колегія  суддів   вважає,   що   подання   не   підлягає
задоволенню.

     Винуватість ОСОБА_1 в  порушенні  правил  безпеки  дорожнього
руху,  що  спричинило  смерть  потерпілого,   матеріалами   справи
доведена.

     Кваліфікація злочинних дій винуватого за  ч.  2  ст.  286  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є  правильною  і  в  касаційному  поданні  під
сумнів не ставиться.

     Що  стосується  призначення  покарання  ОСОБА_1,  то  з   цим
рішенням суду колегія суддів погоджується.

     Призначаючи  покарання  ОСОБА_1,  суд,  як  видно  з  вироку,
врахував  ступінь  тяжкості  вчиненого  злочину,  дані  про  особу
засудженого  і  всі  обставини,  які   обтяжують   і   пом'якшують
покарання. Зокрема суд урахував стан здоров'я ОСОБА_1, те, що  він
раніше не судимий, позитивно характеризується,  щиро  розкаявся  у
вчиненому і частково відшкодував заподіяну шкоду.

     За таких обставин твердження прокурора в касаційному  поданні
про  те,  що  ОСОБА_1  призначено  надмірно  м'яке  покарання,   є
безпідставним.

     Колегія суддів не вбачає підстав для  призначення  справи  до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених
у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Тому, керуючись ст.  394  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                            ухвалила:

     відмовити прокурору в задоволенні касаційного подання.

                              Судді:

              Заголдний В.В.  Редька А.I.  Жук В.Г.