У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2007 року
кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останньої на
судові рішення у даній справі.
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької
області від 11 грудня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженка та жителька м. Шепетівка
Хмельницької області, несудима,
засуджена за ч.2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона в ніч
на 17 вересня 2006 року, близько 1-ої години, перебуваючи в стані
алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених судом і детально
наведених у вироку, під час сварки з ОСОБА_2 в помешканні, що
розташоване в будинку АДРЕСА_1, умисно завдала тому удар кухонним
ножем в груди ліворуч, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, що
спричинило смерть ОСОБА_2.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 лютого
2007 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 покликається на
порушення органами досудового слідства і судом
кримінально-процесуального законодавства, що призвело, на її
думку, до неправильного застосування кримінального закону. За
змістом скарги, вважає, що умислу на заподіяння потерпілому тяжких
тілесних ушкоджень у неї не було, діяла щодо потерпілого,
намагаючись припинити його протиправні дії, а тому порушує питання
про перекваліфікацію її дій на ст.124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Вказує також на суворість призначеного їй покарання і приводить з
приводу цього відповідні доводи. Вказує, зокрема на щире каяття,
знаходження на її утриманні двох неповнолітніх дітей, сприяння
розкриттю злочину, а тому просить вирок і в цій частині відповідно
змінити з пом'якшенням їй покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
таку слід задовольнити частково.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про
доведеність винності ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_2
тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть останнього та
кваліфікацію її дій за ч.2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з
урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при
з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у
справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями самої
ОСОБА_1 в стадії досудового слідства та в суді про заподіяння нею
потерпілому тілесного ушкодження; показаннями потерпілої ОСОБА_3
та ряду вказаних у вироку свідків про те, що саме ОСОБА_1 завдала
потерпілому удар ножем; висновком судово-медичної експертизи про
характер та локалізацію заподіяного потерпілому тілесного
ушкодження та причину його смерті; даними цілого ряду протоколів
слідчих дій.
Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно
перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у
касаційній скарзі, про неправильну кваліфікацію її дій і
обгрунтовано визнані безпідставними. Фактичні обставини справи
свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути
відповідальності за скоєне. Вона, як свідчать матеріали справи,
завдала потерпілому ОСОБА_2 удар ножем під час конфлікту, який
виник між нею та потерпілим, коли з боку останнього було відсутнє
протизаконне насильство чи тяжка образа. А отже, мова про те, що
ОСОБА_1 під час завдання потерпілому удару ножем перебувала в
стані сильного душевного хвилювання чи необхідної оборони і про
перекваліфікацію її дій на норму закону, яка передбачає більш
м'яке покарання не може йти. При цьому колегія суддів звертає
увагу на те, що місцевий суд з приводу цього цілком обгрунтовано
дав оцінку висновку судово-психіатричної експертизи у сукупності з
іншими встановленими у справі доказами.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних
порушень, в тому числі й тих що стосуються права ОСОБА_1 на
захист, при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили
під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність
кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не
встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих
доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирок в цій
частині, задовольнивши касаційне подання засудженої, слід змінити
у зв'язку з надмірною суворістю такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до кримінальної
відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується
за місцем роботи та проживання, має на утриманні двох
неповнолітніх дітей. Однак місцевий суд, вказавши ці обставини у
вироку, а також пославшись на щире каяття засудженої, сприяння нею
розкриттю злочину, визнання винуватості, в достатній мірі не
врахував їх під час визначення розміру покарання ОСОБА_1 у виді
позбавлення волі. За таких обставин, враховуючи при цьому фактичні
обставини справи, а також при відсутності даних, які б
характеризували засуджену з негативної сторони, колегія суддів
вважає за можливе пом'якшити їй покарання із застосуванням ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 11 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької
області від 14 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити і пом'якшити
їй покарання за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3 років 6 міс. позбавлення волі.
С у д д і:
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.