У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Синявський О.Г.,
Макаренка М.М.
суддів
Коротких О.А., Гриців М.I.,
Кривенди О.В., Кияшка А.Я.
за участю прокурора:
Опанасюка О.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Запорізької області на судові рішення щодо ОСОБА_1,-
в с т а н о в и л а :
вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від
16 листопада 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
згідно ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судиму,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
обмеження волі.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засуджену
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком один рік, з покладенням обов'язків не виїжджати за межі
України на постійне проживання без дозволу органів
кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну
місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для
реєстрації, пройти курс лікування від наркоманії.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 11 серпня 2006 року
приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи в селищі "Зелений яр" в м.
Запоріжжі, придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - опій
ацетильований, що у перерахунку на суху речовину становить 0,161
г, який зберігала при собі без мети збуту. У той же день,
приблизно о 14 год. 50 хв. біля АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя ОСОБА_1
затримали працівники міліції і у неї виявили та вилучили вказаний
наркотичний засіб.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну
вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним призначенням
засудженій, що має малолітню дитину, покарання у виді обмеження
волі, яке згідно із законом їй не може бути призначене.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав
подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй
злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які
об'єктивно оцінені та обгрунтовано покладені судом в основу
вироку, що у поданні не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і також не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді обмеження волі не призначається жінкам, що мають
дітей віком до чотирнадцяти років.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент
постановлення вироку мала дочку ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_2 народження.
Проте суд при призначенні покарання зазначені обставини не
врахував, чим порушив вимоги ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
крім обмеження
волі передбачене покарання у виді позбавлення волі.
У касаційному поданні питання про призначення більш суворого
покарання не ставиться, а відповідно до ст. 397 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
Верховний Суд України не вправі посилити покарання,
коли з цих підстав не внесено подання прокурора.
Тому колегія суддів виходячи із роз'яснень, що містяться у п.
8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003
року "Про практику призначення судами кримінального покарання", а
також ураховуючи те, що ОСОБА_1 вчинила злочин середньої
тяжкості, щиро кається, позитивно характеризується за місцем
проживання, має на утриманні малолітню дитину та не є суспільно
небезпечною, на підставі ст. 48 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та ч. 5
ст. 7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підлягає звільненню від покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Запорізької області
задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16
листопада 2006 року щодо ОСОБА_1змінити.
На підставі ст. 48 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і відповідно до ч.
5 ст. 7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
звільнити ОСОБА_1 від покарання.
Синявський О.Г. Коротких О.А. Гриців М.I.