У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого -судді
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I., Вус С.М.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на
вирок апеляційного суду Луганської області від 27 лютого 2007
року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
українця, громадянина України,
засуджено:
- за ст. 115 ч. 2 п. 9, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років
позбавлення волі;
- за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі;
- за ст. 296 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі, а на підставі
ст. 70 КК остаточно за сукупністю злочинів визначено
покарання - 11 років позбавлення волі .
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
громадянина України,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі;
- за ст. 296 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ст. 115 ч. 2 п. 9, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно за сукупністю злочинів визначено покарання у виді 10
років позбавлення волі.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3 року народження,
громадянина України,
немаючого судимості в силу
ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
засуджено:
- за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі;
- за ст. 115 ч. 2 п. 9, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14 років
позбавлення волі;
- за ст. 296 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно за сукупністю злочинів визначено покарання у виді 14
років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно
на користь ОСОБА_4 3 489 грн. 51 коп. на відшкодування
матеріальної шкоди, 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди,
а також по 418 грн. 99 коп. судових витрат з кожного.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визнано
винними і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
В період з 15 по 17 лютого 2006 року, близько 20 години,
ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом
підбору ключів, з метою викрадення чужого майна, проник в сарай,
розташований у дворі будинку АДРЕСА_1, звідки викрав майно
потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 1 430 грн.
10 квітня 2006 року, близько 20 години, в сімейному
гуртожитку, розташованому на АДРЕСА_2, ОСОБА_1, перебуваючи в
стадії алкогольного сп'яніння, із хуліганських мотивів,
використовуючи незначний привід - сварку на передодні з ОСОБА_6,
почав бити останнього в різні частини тіла руками і ногами.
До побиття потерпілого із хуліганських спонукань приєдналися
ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які разом з ОСОБА_1 розпивали спиртні напої і
теж перебували в стадії алкогольного сп'яніння. При цьому ОСОБА_2,
взявши в гуртожитку дерев'яну палку, завдавав удари ОСОБА_4 цією
палкою.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2
потерпілому ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких
віг втратив свідомість.
З метою укриття скоєних злочинів ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2
вирішили убити потерпілого, скинувши його в шахту сміттяпроводу з
9 поверху.
Для більшої впевненості в доведені умислу на вбивство до
кінця за пропозицією ОСОБА_1, перерізати потерпілому шию, ОСОБА_2
приніс кухонного ножа, яким ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перерізали ОСОБА_4
шию і усі разом скинули його у сміттєпровід. Від одержаних
ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, як видно із змісту її
скарги, просить вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ст. 196
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
змінити, перекваліфікувати його дії на ст.
396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а в іншій частині вирок скасувати, а
справу направити на додаткове розслідування.
Доводи скарги обгрунтовуються тим, що на досудовому слідстві
було порушено право ОСОБА_1 на захист, так як усіх обвинувачених
захищав один адвокат, а в судовому засіданні не добуто доказів
причетності ОСОБА_1 до убивства потерпілого ОСОБА_4.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування вироку
і направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого
засудженим ОСОБА_1 злочину.
Висновки суду грунтуються на доказах, детально викладених у
вироку.
Доводи захисника ОСОБА_1 про те, що на досудовому слідстві
порушено право засудженого ОСОБА_1 на захист, що до нього
застосовувались недозволені методи слідства і що суд не правильно
встановив фактичні обставини вчиненого ним злочину, безпідставні.
Так, як видно із матеріалів справи, недоліки досудового
слідства щодо участі одного захисника у всіх обвинувачених,
позиції захисту яких різні, усунуті. Суд при розгляді справи
призначив усім обвинуваченим окремого захисника і в порядку ст.
315-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
доручив органам досудового слідства
провести ряд важливих слідчих дій з участю цих захисників (т. 2,
а.с. 367, т. 3, а.с. 1-2).
На виконання вказаного доручення суду слідчий прокуратури
провів стаціонарні судово-психіатричні експертизи, відтворення
обставин події з усіма обвинуваченими ще раз пред'явив їм
обвинувачення, допитав їх і ознайомив з усіма матеріалами
слідства.
Вважати, що при цьому були порушені права засуджених, колегія
суддів підстав не знаходить.
Не грунтуються на матеріалах справи доводи скарги про те, що
доказами в справі не доведено участі ОСОБА_1 у вбивстві
потерпілого ОСОБА_4.
Так із показань ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в судовому засіданні
вбачається, що ОСОБА_1 приймав активну участь як у побитті
потерпілого, так і у його вбивстві (т. 3, а.с. 153-155, 183-186).
Сам засуджений ОСОБА_1, заперечуючи свою участь у завдані
ударів потерпілому ножем, не заперечував факту бійки з ним, та
того, що допоміг ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які різали горло потерпілого
ножем, викинули труп у сміттєпровід (т. 3 а.с. 156).
Вказаним доказом в сукупності з іншими доказами у справі суд
дав належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про
винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочинів за обставин, викладених у
вироку. Відповідно до висновку комплексної психолого-психіатричної
експертизи щодо скоєних ОСОБА_1 визнаний осудним і недоумством, як
на це є посилання у скарзі, не страждає.
Ці його злочинні дії вірно кваліфіковані за ст. ст. 296 ч. 4,
121 ч. 2, 115 ч. 2 п. 9, 13 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеня тяжкості вчинених
злочинів, його особи та обставин, що пом'якшують і обтяжують
покарання.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд при обгрунтуванні
винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів
допустився протиріччя і послався при цьому на їх показання на
досудовому слідстві, які вони давали з участю одного адвоката
ОСОБА_7 при наявності протиріч у їх показаннях.
Тому колегія суддів вважає за необхідне, задовольняючи
частково скаргу захисника ОСОБА_1, виключити із мотивувальної
частини вироку посилання на показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
які вони давали на досудовому слідстві.
Задовольняючи частково скаргу захисника, колегія суддів
знаходить можливим, в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінити вирок щодо усіх засуджених в частині визнання їх
винуватими у вчинені хуліганських дій з винятковим цинізмом,
оскільки така кваліфікуюча ознака не знайшла свого підтвердження.
Вона не розкрита як обвинувальному висновку, так і у вироку суду і
зокрема не вказано, в чому ж, в яких діях засуджених вбачається
винятковий цинізм.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне виключити із
мотивувальної і резолютивної частини вироку вказівку суду про
обвинувачення та визнання винуватим ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки такої частини стаття 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не містить . Слід вважати що він обвинувачується і
визнаний винним за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за якою
його і засуджено.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Луганської області від 27 лютого 2007
року щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 змінити.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду як
на докази винуватості засуджених на їх показання на досудовому
слідстві та виключити вказівку суду, що засуджені вчинили
хуліганські дії з винятковим цинізмом.
Виключити з мотивувальної і резолютивної частини вироку
вказівку суду про обвинувачення і визнання винним ОСОБА_2 за ч. 3
ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і вважати, що він обвинувачується і
визнаний винним за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
В решті зазначений вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
залишити без зміни.
Судді:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Вус С.М.