У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Кравченка К.Т.,
суддів за участю прокурора
Саленка I.В.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та представника цивільного
відповідача ОСОБА_3 на вирок Сакського міськрайонного суду
Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року та ухвалу
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2006
року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Аркалик Кустанайської
області Казахстан, жителя с. Вітіно
Сакського району АР Крим, судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки;
- за ч.4 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років з
конфіскацією всього майна, котре є його особистою власністю;
- за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на шість
років з конфіскацією всього майна, котре є його особистою
власністю;
- за ч.1 ст. 209 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки без конфіскації іншого майна,
одержаного злочинним шляхом.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено вісім років позбавлення
волі, з конфіскацією всього майна, котре є його особистою
власністю, та в силу ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
без конфіскації
майна, одержаного злочинним шляхом.
За ч.3 ст. 207 та ч.1 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих:
- ОСОБА_4 525 200 грн. на відшкодування матеріальної, 100 000
грн. - моральної шкоди, та 3 658 725 грн. - не отриманого
прибутку;
- ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 1 598 325 грн.
та моральної - 100 000 грн.;
- ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 963 540 грн. та
моральної - 100 000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у доход держави 1 525 грн. 27
коп. судових витрат.
Як визнав суд, у 1993 році, ОСОБА_1, представившись
представником ПП "Спартак", обманним шляхом, зловживаючи довірою
потерпілого, уклав із ОСОБА_4 угоду від 26 жовтня 1993 року,
відповідно до котрої зобов'язався на земельній ділянці на
АДРЕСА_1, котра була виділена ОСОБА_7 рішенням 15 сесії
Молочненської селищної ради, збудувати два будинки протягом 6
місяців і оформити правоустановчі документи на них та на земельну
ділянку на ім'я ОСОБА_4. ОСОБА_4, відповідно до вказаної
домовленості, у проміжок часу з 1994 по 1995 роки, передав ОСОБА_1
гроші у сумі 104 000 дол. США. Однак, ОСОБА_1, не маючи наміру
виконувати умови угоди, продовжуючи свою злочинну діяльність,
побудувавши один будинок, передав право власності на нього своєму
братові - ОСОБА_7. Другий будинок припинив будувати і у такий
спосіб заволодів грошима ОСОБА_4 на суму 104 000 дол. США.
У проміжок часу з 1996 по 1997 рік, ОСОБА_1, обманним шляхом,
зловживаючи довірою ОСОБА_5, відповідно до укладеної між ними
угоди від 20 грудня 1996 року, збудував за кошти потерпілого
будинок на своїй земельній ділянці на АДРЕСА_2. 7 липня 1997 року,
оформивши відповідні документи, ОСОБА_1 заволодів будинком і не
передав право власності на нього і земельну ділянку ОСОБА_5, чим
заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 316 500 дол. США.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, у проміжок
часу з 1998 по 2001 рік, обманним шляхом, зловживаючи довірою
ОСОБА_6 уклав із потерпілим угоду від 17 серпня 1998 р. і отримав
від нього кошти на загальну суму 190 800 дол. США на будівництво
будинку на суміжній ділянці на АДРЕСА_2, не маючи наміру
передавати ОСОБА_6 право власності на будівлю.
Весною 2002 року, ОСОБА_1 обманним шляхом та зловживаючи
довірою ОСОБА_6, під приводом необхідності додаткових витрат на
будівництво, намагався заволодіти грошима потерпілого у сумі 30
000 дол. США. Однак, злочин не довів до кінця, з причин, що не
залежали від його волі.
Крім того, у період часу з 2001 по 2002 рік, ОСОБА_1, будучи
приватним підприємцем, маючи патент на підприємницьку діяльність у
виді квартироздачі, легалізував отриманий ним злочинним шляхом
будинок на АДРЕСА_2, використовуючи його для надання курортних
послуг.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4
квітня 2006 року апеляції прокурора, засудженого та його
захисника, представника цивільного відповідача ОСОБА_3 задоволені
частково. У задоволенні апеляцій представника потерпілих ОСОБА_5
та ОСОБА_6 - ОСОБА_8, відмовлено. Вирок Сакського міськрайонного
суду від 18 січня 2006 року змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1
засудженим за ч.1 ст.209 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки позбавлення волі, без
конфіскації майна, у тому числі й без конфіскації майна отриманого
злочинним шляхом. У частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4
вирок скасовано, а справу в цій частині направлено на новий
судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить судові рішення
щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу провадженням закрити. Захисник
вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та
однобічно, винність засудженого у вчиненні злочинів не доведена.
На думку захисника між ОСОБА_1 та потерпілими мали місце
цивільно-правові відносини. Зазначає, що у справі було порушено
кримінально-процесуальний закон та не правильно вирішені цивільні
позови.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що злочини він не
вчиняв, на досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні
методи, у справі було порушено кримінально-процесуальний закон, а
також порушено його право на захист. Просить скасувати ухвалу
апеляційного суду і закрити провадження у справі.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_3 у касаційній
скарзі просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
закрити за відсутністю у діях винного складу злочину. ОСОБА_3
вважає, що судом порушено кримінально-процесуальний закон.
Заслухавши доповідача, прокурора, який перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів
вважає, що скарги засудженого, захисника та представника
цивільного відповідача підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за
які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та
стверджується наведеними у вироку доказами.
Так, на обгрунтування свого висновку щодо доведеності
винності засудженого, суд підставно послався на показання
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які
повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства.
Крім того, суд підставно послався як на доказ вини ОСОБА_1 на
дані, що є у протоколах огляду будинків на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та
фототаблицях до них, очних ставок ОСОБА_4 з ОСОБА_1 та ОСОБА_7,
розписках про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5
коштів для будівництва житлових будинків, висновках
судово-почеркознавчої експертизи, свідоцтві про право власності на
житловий будинок на АДРЕСА_1 та державному акті на право власності
на земельну ділянку на АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7; копії свідоцтва
про право власності на житловий будинок та державному акті про
право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1 та
іншими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку та підставно
поклав в основу обвинувального вироку.
За таких обставин вважати, що доводи ОСОБА_1 та його
захисника про те, що досудове та судове слідство проведено неповно
та однобічно а так само і, що винність засудженого у вчиненні
злочинів не доведена, не можна визнати підставними.
Що стосується посилання ОСОБА_1 про застосування до нього
незаконних методів на досудовому слідстві, а також про порушення
його права на захист, то вони були предметом ретельної перевірки і
не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Правильність висновків суду щодо доведеності винності
ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, відповідальність за які пере дбачена
саме ч.ч.2, 4 ст.190, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, сумнівів не викликає.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Проте із законністю інших рішень у даній справі не можна
погодитися із наступних підстав.
Як убачається зі справи, ОСОБА_1, шляхом шахрайства заволодів
грошима ОСОБА_6 на загальну суму 220 800 дол. США, на які збудував
будинок на АДРЕСА_2. Злочинні дії винного за цим епізодом
кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У подальшому, з 2001 по 2002 рік, ОСОБА_1, будучи приватним
підприємцем, використовував зазначений будинок для надання
курортних послуг, таким чином, як визнав суд, легалізував
отриманий ним злочинним шляхом будинок.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови
Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами
законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 15 квітня
2005 року № 5 ( v0005700-05 ) (v0005700-05)
, обов'язковою умовою, за якою настає
відповідальність за легалізацію доходів отриманих злочинним
шляхом, є їх одержання унаслідок вчинення суспільно-небезпечного
протиправного діяння, за яке відповідною статтею КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено кримінальну відповідальність у виді
позбавлення волі на строк не менше трьох років.
Однак, частина друга ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачає
покарання до трьох років позбавлення волі.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що судові рішення
у справі підлягають зміні.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та
представника цивільного відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки
Крим від 18 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 4 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.209 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу у цій частині закрити, на
підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, за відсутністю у
діях засудженого складу злочину.
Судді:
Кравченко К.Т.