У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кравченка К.Т.,
суддів Канигіної Г.В., Пошви Б.М.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної
інстанцій, на вирок Селидівського міського суду Донецької області
від 29 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 22
вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2
роки та покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2 - 4 ч.
1 ст. 76 цього Кодексу.
Цим же вироком ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
уродженку м. Українська Донецької області,
раніше судиму 17.04.2001 р. за ст. 229-1 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі, помилувану Указом
Президента України від 30.01.2004 р. з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3
6 гривень 50 копійок на відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 змінено: її дії перекваліфіковано з ч. 2 на ч.1 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначено покарання у виді 1 року
обмеження волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 1 рік та покладенням на неї обов'язку, передбаченого п.
4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком та змінами, внесеними ухвалою апеляційного
суду, ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 19 жовтня 2005 року,
приблизно о 22 годині, знаходячись в кафе "Діоніс", що по вулиці
Чкалова міста Українська Донецької області, перебуваючи в стані
алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи
громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства,
заподіяла ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
судових рішень щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та направлення справи на
новий судовий розгляд. Мотивує тим, що висновок суду про
відсутність складу злочину в діях ОСОБА_2 не відповідає фактичним
обставина справи, досудове та судове слідство проведено неповно.
Апеляційний суд не зазначив підстав, через які його апеляцію
визнано необгрунтованою. Також зазначає, що дії ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано неправильно та їй
призначено м'яке покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
в його задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки
судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному
порядку не підлягають.
Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційним
поданням прокурора на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного
суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних
обставин, установлених рішеннями цих судів.
Суд обгрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у
вчиненні злочину, за який її засуджено, та відсутність складу
злочину в діях ОСОБА_2 на підставі зібраних досудовим слідством
доказів, досліджених в судовому засіданні та викладених у вироку.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином
проаналізована судом, підстав для сумнівів в об'єктивності
доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_1
та відсутності складу злочину в діях ОСОБА_2, з матеріалів справи
не вбачається.
Суд дійшов до правильного висновку, що показання потерпілої
ОСОБА_3 є суперечливими, а показаннями свідків, допитаних у
судовому засіданні, не підтверджується обвинувачення ОСОБА_2
Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи
апеляції прокурора, які за змістом аналогічні доводам касаційного
подання, і визнав їх безпідставними. Колегія суддів знаходить таке
рішення апеляційного суду правильним, ухвала якого відповідає
вимогам ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Таким чином, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а покарання їй призначено відповідно
до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеня
тяжкості вчиненого злочину, даних про її особу, обставин, що
пом'якшують покарання, інших обставин справи.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених
у справі судових рішень, не виявлено.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст.
398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення кримінальної
справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у
ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь
у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій,
відмовити.
Судді:
К.Т. Кравченко Г.В. Канигіна Б.М. Пошва